Зворушливий вірш коханому, який помер: спогади та любов назавжди

Шевченко Тарас

Через зірки, на вітрах,
Летиш ти до мене знову,
Серце шепоче, не зупинись,
Твоєї ніжності — не позбави.

В кожному мрію, в кожнім кроку,
Ти – у серці, у спогадах,
Не зітрусь, не забуду,
Коханий, живеш у снах.


Іванкович Оксана

Твої слова як весняний дощ,
Вони тішать, лікують душу,
У споминах теплі обійми,
Ти назавжди в моєму серці, мій коханий.

Місяць ллє світло на поріг,
Спогади розквітли, мов весняні квіти,
Пам’ять моя з тобою жестока,
Ти пішов, але я не відпущу.


Петраченко Дмитро

Твій голос, як мелодія весни,
У моїх снах линуть знову.
Згадую щоденний твій бій,
Важкий, та повний любов’ю.

Ні, не думай, що я забув,
В серці твоє ім’я живе.
Коханий, ти — мій вічний друг,
Завжди поряд, навіть у темряві.


Коваленко Лариса

Кожна мить з тобою — казка,
Блиск у твоєму погляді — зорі.
Не зникне ти у тіні ночі,
Я тебе пам’ятаю, вічний горі.

Твоя усмішка, мов радість весни,
Обійми, що гріють тихо,
Пам’ять незабутня й свята,
Ти — мій ангел, моя зірка.


Григоренко Антоша

Коли настане тихий вечір,
Сонце за горизонтом спочине,
Я знайду тебе у ніжних спогадах,
Коханий, ти ніколи не зникнеш.

Твоїм слідам я йду довго,
На кожному кроці — твій слід,
Спогади, немов паростки весняні,
У серці моєму зростає надія.


Зінченко Ліана

Вітер шепоче твоє ім’я,
Зірки в небі плачуть по тобі.
Я б їх зібрала в небесах,
І віддала, щоб ти повернувся.

Не видно тебе, але важливо,
У пам’яті ти живеш навіки.
Коханий, скрізь, де я, ти там,
Тепер і завжди — в моїй душі.


Бойко Тарас

На березі згадую твої сади,
Квіти розпускаються в полум’я.
Коханий, ніколи не забуду,
Твою сміх у кожній весняній росі.

Із сліз твоїх я плету вінок,
Ніжність життя, яке ми творили,
Ти залишився, неначе спогад,
У серці трепетно тліє.


Левченко Світлана

Ти відлетів, а я тут чекаю,
Як пташка, що зранена,
Твої очі мене зустрічають,
У снах тих ніжності вогонь не згасне.

Не даремно все було, що з нами,
Навіть сльози — це частина любові.
Коханий, твоє ім’я — у віках,
В серці вічно живеш ти, мій легкий.


Сидоренко Анна

Твоя пам’ять як пісня весняна,
Лунає в повітрі без зупинки,
Коханий мій, з тобою разом,
Серце моє — домівка для спогадів.

Тихо шепчу вітру про тебе,
Куди б не йшла я, ти підходиш,
У кожній люстерці — твоє відображення,
Навіки залишишся у моїй душі.


Яременко Петро

Коли весна приходить знову,
Серце моє забуває печаль.
Ти вічно в передчутті радості,
Кохання — живе, немов кришталь.

Твої сліди у піснях, у дощі,
Мелодія нашої любові,
Коханий, пам’ять твоя палає,
Як зірка, що у ніч нам світить.


Вербицька Галина

Серед поля квіти розквітли,
Але без тебе все — немов сон.
Коханий, вітри не принесуть,
Ту ніжність, яку ти мені дав.

Твої обійми живуть у спогадах,
Ласкаві слова полонять мрії.
Я дивлюся на небо, і вірю,
Ти там, зіркою, знову зі мною.


Олійник Олег

Далеко, але в серці живеш,
Кожен погляд — це спочинок,
Коханню мому не бути забутим,
Твоя ніжність – завжди в мене.

Кожен радісний день за тобою,
Вдихаю твою пам’ять знову,
Коханий, ти — моё все,
Дуже близько, незважаючи на ввечері.


Черненко Наталя

Словами пишу вустами тиші,
Твій дотик — мій спокій у несамовитості.
Перехопився подих в серці знову,
Коли в сні зустріла тебе, мій коханий.

Кажуть, час лікує рани,
Але моє кохання вічне, вогне.
Ти — в кожній мандрівці, у кожному сні,
Серце моє — твій дім, моє все.


Федорченко Ярослав

Час минає, а ти — в спогадах,
У кожному погляді я бачу тебе.
Коханий, навіки у віршах,
Моя любов — що безсмертна, що тривка.

Вітер приносить легенди з минулого,
Про те, як ми разом сміялися.
Коханий, ти не мій — але мій,
Твоє серце — навіки в душі.


Тихонов Сергій

В часи темряви твоя світлина
Великий шлях дала моїм сльозам.
Коханий, мені не страшні грози,
Бо твоє дихання — в мені живе.

У снах моїх ми йдемо разом,
Теплі миті спробую зберегти.
Коханий, любов — це вічне,
Запалю вогонь у моїй душі.


Демченко Алла

Обійми твої у снах приходять,
Як тінь над ранньою росою.
Коханий, мрії мої — з тобою,
У серці живе твоя любов.

Твоя пам’ять — моя щоденність,
Мелодія серця, що гріє.
Коханий, не прощаюсь,
Ти — частина мого дихання.


Гончаренко Валерій

Твоя усмішка, як літа світла,
Дарує радість навіть з тіні.
Коханий, мій вірш пишеться з болю,
Але любов — вічна, в серці живе.

Справжня зірка у нічному небі,
Ти завжди поряд у моїх думках.
Коханий, світло в чорній пустелі,
Я тебе кохаю в буднях і снах.

Оцініть статтю
Newskor
Додати коментар