Після початку повноцінної війни Росії проти України в 2022 році Європейський Союз прийняв рішення про тимчасову повну лібералізацію торгівлі з Україною. Це включало скасування залишкових обов'язків та квот для ряду українських товарів, включаючи сільськогосподарські продукти, метали, а також інші важливі експортні посади. Такий крок, спрямований на підтримку української економіки в період глибокої кризи, допомагає підтримувати експортний потенціал та забезпечити валютний дохід до державного бюджету.
Скасування обов'язків на українські товари дозволило виробникам швидше переорієнтувати логістику, оскільки більшість традиційних морських маршрутів були заблоковані або знищені. Аграрії, металурги, харчова промисловість та інші сектори скористалися експортом через європейські порти та внутрішні ринки. Експорт сільськогосподарських продуктів, включаючи пшеницю, кукурудзу, птицю та цукор, виріс кілька разів.
Однак успіх українського експорту в той же час став викликом для деяких держав -членів ЄС, де фермери почали скаржитися на зниження внутрішніх цін за допомогою конкурентної продукції з України. Польща, Франція, Румунія та Болгарія стали одним з головних опонентів продовження повної лібералізації.
На початку 2024 року тиск з боку європейських фермерів зростав. Зокрема, польські аграрії прийшли на масові протести, вимагаючи захисту внутрішнього ринку від української продукції. Вони стверджували, що надмірна сільськогосподарська продукція з України знижує ціни, шкодить місцевим виробникам та руйнує сталеві економічні зв'язки в межах ЄС.
Польські політики, готуючись до президентських виборів, швидко відповіли на громадськість. Уряд Варшави звернувся до Європейської комісії, щоб перенести торгові переговори з Україною та зміцнити митні бар'єри. На цьому тлі були пропозиції щодо встановлення щомісячних квот для певних видів імпорту з України, зокрема для кукурудзи, цукру, меду та птиці.
Такий політичний тиск не можна було залишити без наслідків. В результаті дипломатичних консультацій та внутрішнього голосування Європейська Комісія вирішила запровадити “перехідний режим” замість поточного доступу, який не містить обов'язку, який працює до 6 червня 2025 року.
Відповідно до нової пропозиції, Європейський Союз встановить суворі обмеження на щомісячний обсяг експорту українських товарів. Наприклад, щорічна квота для експорту кукурудзи зменшиться з 4,7 мільйона тонн до 650 тисяч тонн, цукру – з 109 тис. Тонн до 40,7 тис. Тонн і птиці – з 57,1 тисяч до 40 тисяч тонн. Ці абревіатури впливатимуть не лише на обсяги, але й ритм експорту, що є критичним для українських аграрів, що працюють у сезонному циклі.
Зменшення квот означає зменшення валютних доходів для України, що вже перебуває у стані економічного виснаження через війну. Багато фермерів вже зазнали втрат через знищену інфраструктуру, відсутність добрив, палива, робітники. Логістичні бар'єри та небезпека втрати договорів на зовнішніх ринках тепер будуть додані до цього.
Позиція Європейської Комісії щодо нових обов'язків та квот не є винятково економічною. Все більше і більше аналітиків відзначають, що боротьба за вибори в державах-членах ЄС, зокрема в Польщі, суттєво впливає на загальноєвропейську політику щодо України. У випадку з Польщі влада прагне послабити позицію націоналістичних опонентів, демонструючи рішучість у захисті інтересів власного сільськогосподарського сектору.
Ця ситуація ставить під сумнів сталість європейської підтримки України в довгостроковій перспективі. Українська сторона неодноразово наголошувала на необхідності збереження доступу до ринків ЄС, принаймні до кінця війни. Однак політична динаміка в ЄС все більше змінює правила гри.
Введення квот та обов'язків може стати каталізатором переосмислення стратегії торговельної інтеграції України з ЄС. По -перше, Києві потрібно активніше сприяти своїм інтересам у Брюсселі, залучаючи не лише офіційні канали, але й галузеві асоціації, громадські організації, дипломатичні місії. По -друге, вам слід терміново працювати над оновленням угоди про вільну торгівлю, яка забезпечить більш стійкі гарантії доступу до ринку ЄС.
Україна також повинна зосередитись на диверсифікації ринків, зокрема, завдяки поглибленню співпраці з країнами Близького Сходу, Африки та Азії. Альтернативні маршрути, нові логістичні платформи, розробка внутрішньої обробки – все це може зменшити залежність від європейських квот.
