У цьому контексті Apple стикається з потужним конкурентом – зростанням національного виробника Huawei, який, незважаючи на санкції, зміг зберегти значну частину ринку. Китайська держава також активно підтримує внутрішні бренди. Нові субсидії для смартфонів до 6000 юанів стали потужним інструментом стимулювання внутрішнього споживання, але лише для тих брендів, які відповідають вимогам. Apple, прагнучи відповідати цим критеріям, змушена вдаватися до непрямих методів зниження цін за каналами партнерства.
Аналітики вказують на те, що китайський ринок стає тестовим сміттєзвалищем для нових стратегій Apple. Якщо модель зниження цін тут працює, це може бути прецедентом для таких дій на інших ринках. Хоча компанія офіційно не підтверджує зміни в ціноутворенні, дистриб'ютори активно використовують нові умови для підтримки продажів.
Крім того, цінові конкуренції з місцевими брендами, які активно впроваджують інновації та агресивно сприяють продукції, ставить Apple у незвичну ситуацію. Компанія більше не може розраховувати на лояльність споживачів. Вона повинна грати нові правила – адаптувати дизайн, розширювати функціональність та пристосуватися до економічних очікувань.
Паралельно Apple вже працює над диверсифікацією виробництва. Передача iPhone в Індію, прискорена через геополітичні ризики, зменшить залежність від одного ринку. Він також відкриває можливість для нової логістики та фінансової оптимізації, що може вплинути на цінову політику в довгостроковій перспективі.
Активне розширення виробництва в Індії, інвестиції в США, співпраця з іншими азіатськими країнами є частиною нової глобальної стратегії Apple. Але навіть при диверсифікації Китаю буде важко уникнути повністю. Це занадто великий ринок, щоб відмовитися від нього, але також занадто складно, щоб покластися лише на нього.
