Шевченко Тарас
Коли весна рум’яна,
І знову в серці гріє,
У світлі мрій немає дна,
Душа, мов пташка, в’ється.
Кохання, хай палає вогнем,
У словах — натхнення рівне,
Сучасність говорить про те,
Що ритм наш зрештою — живий.
Гончаренко Олена
На краю міста, де чути тишу,
Де зірки сіяють, немов у мрії,
Тут полюбилась мені ця вірша,
Вона святкує надії малі.
Сучасна поезія — це вікно,
Що веде до думок і відчуттів,
З нею, мов з другом, я жити можу,
До сліз, до радості, до запитів.
Коваленко Дмитро
Дивлюсь на світ крізь призму рядків,
Де скарби думок лягають в ряд,
Кожен з нас — це поет, а не втік,
І слово, немов битий склад.
Сучасні рими — шлях до безсмертя,
Це в сплетінні часу — подих новин.
У серці звучить мелодія стерв’ят,
Поезія — це відвага, це дар.
Назаренко Ірина
У серпневому світлі поля,
Там, де золоте колосся в височині,
Сучасний поет, мов частина вогня,
Приносить устрімлену мрію в житті.
Слова злетіли, як птахи у небо,
Вони слугують надії символом,
В поезії — спроба стріляти в безодню,
Знайти свою правду у світлому.
Бондарук Алла
Лише на піску, де час не відступає,
Я записую думки, що рвуться на волю.
Сучасності голос мені співає,
В віршах панує невловима доля.
Поезія — це голос, що ллється,
Це радість, це біль, це простір душі,
Виходити в світ, що гнучко сміється,
В молитві, що в серці велику вогню.
Савчук Олександр
Спід сонця, що веде у пастельність,
Я плину у слова, наче в ріці,
Сучасна поезія — це безмірність,
Це лінія, де мріють його очі.
Поет, мов час, що не знає меж,
Де пульсує серце народу щодня,
І в словах закодовано все —
Любов, надія й проста дотягання.
Грищенко Анна
Коли ночі крилаті, йдуть позаду,
Я процвітала в мріях неземних,
Сучасний поет — це крик єднання,
Відкриваючи світ у рядках важких.
Де лунають серця, там і злет є,
Поезія — це промінь з життя,
Ми всі живемо в словах, як у святі,
Відчуваючи свободу свята.
Лисенко Павло
У дивленні простору радість витає,
Сучасний поет грає на струнах,
Він зміює глибину — у думки звикає,
Заворожуючи кожен мить на струнах.
Тепло слів лине в серце до зір,
Це не просто рима — це стогін душі,
У поезії сучасної — ми, живі,
Ми плетемо разом час, що плине в музиці.
Олійник Ніна
На шляху думок, що в’ються з нас,
Я чую голоси, вітри далеких,
Сучасні поети шарують, перевершують час,
Вони малюють в словах емоції леків.
Кожен рядок — то зворог мрії,
Вони з’ являються, мов біла спеція,
Сучасність — це бойова стежина,
Де знову відтворюється поетична грація.
Петров Роман
Серед світла та пітьми, я блукаю,
Поесія сучасності — це мотивація,
Слова летять, відчуттів не втрачаю,
Я юний поет — вектор натхнення.
Сучасний вимір в душі переплетає,
Поетичний голос — клич мого серця,
У кожній строфі, що на вітер злітає,
Я закладаю нову надію в градації.
Крут В’ячеслав
Коли тиша гойдає в моїй голові,
Я зосереджуюсь на почуттях,
Поезія сучасності — це крик в млі,
Це біль, що не може покинути шлях.
Слово стріляє, немов стріла в мішень,
Воно розгортає наш внутрішній мир,
Сучасний поет — душі запал,
В його віршах мітки нашого світу.
Тимошенко Тарас
Сплелися думки, як гітара струни,
В поезії сучасності знаходжу свій шлях.
Це голос митця, що заявляє: "Я herein!"
Відчуття, що летять в незнання, в шлях.
Від серця до серця — рими дотик,
Тут, у цих словах, закодоване життя,
Сучасний поет — мов немовля в кобза,
В ніжності й боротьбі розцвітає мрія.
Кравець Дарія
Надежда ллється в ріки слів,
Сучасна поезія — це співтворення,
Вона дозволяє тягнутись до зір,
Відзеркалюючи час — це вудочкою в море.
Я дику ноту у словах шепочу,
Розкриваючи свій внутрішній світ,
Поет у сучасності — це стежечка,
Де кожен рядок завершує момент.
Шульга Доля
Вечірній мрак, танець тиші,
Усі думки, що вільно літають,
Сучасність чітка, мов світло в димі,
Поезія — це любов, що нас чекає.
З паперу оживає нова воля,
Рими — це шляхи між емоціями,
Поет — це мандрівник між ланами,
Єдиний з віхами вічності слова.
Володько Степан
Горизонт малює кристали часу,
Сучасна поезія — це візії нові,
Кожен рядок — це частинка комасу,
Де дихає думка в світі гармонії.
В усіх закутках дихають слова,
Це конденсат нашого великого життя,
Поет у словах знаходить поклик —
Творити, говорити, володіти містами.
Дорошенко Людмила
Коли ставлю на папері мрії,
Сучасний поет творить з серця пісню,
Він влучає стрілом у мелодії ідей,
Де кожен рядок — це сміливе настрій.
Ми йдемо із крапельками сонця,
І наше покликання — вільне, ясне,
У поезії відновимо світ в чудесах,
Для тих, хто чекає в сонячну весну.
Зоряна Вікторія
Вишиваю думки, немов з ниток,
Сучасні рими сплітаються в чар,
Я обираю свій шлях — це літа,
Там, де розцвітає загадковий дар.
Поезія, мов пташа, в’ється,
Вона живе у кожному з нас,
Слово — це воля, що не відступає,
У серцях присутня, де мрії мимоволі.