Іваненко Олександр
Вибач, що розбив твій світ,
Коли слова, мов каміння, летіли,
Я не зумів вловити той мить,
Коли з серця твого сльози мали.
Вибач, що мав мову, як меч,
І ранив, не хотів — недбало,
Я спробую знову, мій друг,
Бо дружба — це світло, що стало.
Тараненко Лариса
Коли стою на краю дощів,
Я чувствую холод тиші порожньої,
Вибач, будь ласка, я не зуміла
Обійняти твою душу спокійно.
Знаю, що час лікує ран,
Та душа не забула ті дні,
Ти — мов зірка, що зникла в туман,
Я не хотіла, щоб це сталося мені.
Кравченко Роман
У темряві слів загублених знов,
Вибач, що разом не з тобою,
В думках мандрую через поріг,
Тебе не згадати там не можу.
Пробач, що свій час обираю,
Життя, як бурхливий річковий потік,
Сподіваюсь, наш зв’язок не зникає,
Моє серце кличе тебе, будь поруч, як вік.
Сидоренко Марія
Вибач, що ранила твою душу,
Мов птах, що зранку летить від гнізда,
Я шукала в словах теплішу тишу,
Та слова, як стріли, не на місці завжди.
В мріях я бачу твої очі,
До спокою їх дарую надію,
Прийми цього вірша осяйні промені,
Нехай серце знову знайде натхнення, мій друже.
Максименко Сергій
Вибач за невлучні жартівливі слова,
Я не хотів бути причиною смутку,
В моїх думках ти завжди жива,
Давай дамо шанс пережити розлуку.
Від гніву до прощення — шлях кривий,
Я марив вірою в твої обійми,
Ти — мій вітром на безкрайніх полях,
Давай знову створимо мрії разом в снах.
Литвинчук Наталя
Вибач, що губила день за днем,
Боялася сказати, що все важко,
Мій крок у темряву, не знав того цінного,
Коли ми у розлуці — я це пізнала.
Як у жовтневих листях спокійно,
Я молю, щоб ти почув моє серце,
Вибач, будь ласка, за стільки безбарвності,
Я знову готова знову відкрити своє.
Герасимчук Олег
Вибач, що забув про ніжність слів,
Коли мовчання йде, здуває яскравість.
Моя провина — недоумство, як гріх,
Твоя краса у серці залишилась завжди.
Давай заберемо все, що було —
Ту тінь образи, що в серці живе.
Вибач, що слухав, та не чув,
Моя жага любові спалахує знов.
Чуднікова Зоя
Слова, мов пелюстки, опадають вугільним,
Я хочу, щоб зрозуміла — ти найцінніша,
Вибач, що мій настрій був порожнім,
Душа скрика, знаходячи твої кольори.
Відвернуті очі, мрії безлюдні,
Я прошу знову, давай повернемось,
Вибач, що не приймала любов,
Та серце твоє — моє найсвітліше диво.
Мельниченко Ярослав
Вибач, що знову натискаю простір,
Моя рука — веде далі зневіру.
Я відчуваю, як серце моє нестерпне,
Давай зберемо наші мрії на свято.
В тебе укриті всі кращі моменти,
Ти — мій справний духовний маяк,
Вибач, що носив мир скрізь кожен жест,
Дай знати — чи ще можемо встигнути в зраді.
Романович Світлана
Вибач, що в бурі не чула спів,
На тому березі, де крики та сльози.
Спогади, як світлячки у теплій тьмі,
Закрили серце, в серцях політ в розум.
Нехай пройдуть роки, березень і зима,
Ти — як віра, що не стомиться в піснях.
Вибач, що не змогла сказати: ти й я,
Давай все почнемо знову, в крилах на вітрах.
Ковальчук Андрій
Мої бракує слів, як дощ у серпні,
Вибач, що не було любові всьому.
Час роздвоїв нас, як вода в річці —
Але я вірую, що кожен може впасти знов.
З тобою, як з ранковим світлом,
Моя мрія буде правдою неоціненною.
Вибач, що пішов без дотиків і вижив,
Дай поетичним серцям знову дихати разом.
Бондаренко Олена
Знов весна стукає в наші двері,
Вибач, що тінь повисла між нами.
Я вірю, що висота подолати можемо,
Ти в серці моєму завжди, як маяк з мосом.
Писатиму слова за вікном і на стіні,
Давай разом оберемо наш шлях у причин.
Вибач, щоб вітри заплутали в ряд,
Але знову давай завернемо у простір — в злет.
Левченко Артем
Лише з віком пізнаю, що значить жити,
Вибач, що серце, осушене, не раділо,
Час — для зрощення каплі, що цінні,
З тобою — моє палке, незабутнє знімок.
Я спробую знайти, як усе простити,
Вдень мрії губи наче чекають.
Вибач, знову тисну на поріг,
Давай знову згадаємо тущі моменти радість.
Жукова Світлана
Мій шлях до тебе — це величний мандрівка,
Вибач, що слова були без дотиків.
Надія на властиві здається далекими,
Але у твоїй серцевій селі бреше увага.
Словник — це не лише відповіді.
Вибач мені за згусток вітру,
Я мечу по суті, чому радий,
Давай будемо поруч, як склад розділів зразково.
Остапенко Віктор
Коли пролився дощ на коліна,
Вибач, що зморожував, як обличчя світу.
Словами невірними обплутував.
В тобі залишився я з жалем.
Давай відшукаємо малюнок кохання,
В якому літати на крилах повітря.
Вибач, що у безодні — той страх,
О, думай про мрії, що зовсім не веселі.
Папірник Оксана
Вибач, що в забутті ніби тінь,
Слухаю тишу — чи чуєш ти серце?
Мрії, як каплі, вкраплені в ріку,
Забрати їх хочу, молю про милосердя.
Ти — моя основа в цьому важкому,
В серці, де панують думки про нас,
Вибач, що йшла в невірному напрямі,
Але дай другий шанс, як вітер у весну.
Шевченко Сергій
Вибач, що роки мовчали в тебе,
Я знаю, що змовчати — значить просто,
Та на тій стіні слова і зображення,
Вкривають сліди минующего божевілля.
Дай ключ до спокути, як новий початок,
Вибач, що ступала у пітьму одноосібно,
Ти — сонце в серці, що світить завжди,
Моє проміння — воля нашого сни.
Костенко Міра
І знову за обрієм, як тінь,
Вибач, що слова не застали нагрів,
Я мріяла про спокій, затишок в нашому,
Вже сліду не залишила — моє розуміння.
Дай можливість знову збудувати,
Кінцівкою змити в блакитній купелі,
Вибач, що опинилась у шапках вітру,
Але моє серце знов пробивається на волю.
Степаненко Віра
Вибач, що забула, як серце болить,
Коли слова не звучать, мов ллються на землю,
Я мріяла про нас, про дороги в димі,
Але все роз…