Ковальчук Олексій
Сама собою річка ця тече,
Лучи світа і тіні дарує,
В обіймах лісу тихо мовчить,
В піснях віків стародавні барви.
Вода в душі, мов думки в душі,
Наповнює простір, де не було слів,
Вона чекає, коли знову піду,
На берег тихий, де пісню співаю.
Сидоренко Наталя
Сама собою річка ця тече,
Словами тихими шепоче,
Синь небесна в бірюзових водах,
Тим, хто любить, дарує спокій.
В мандрівці вітра з нею я,
Сотні мрій розгортають крила,
Куди веде, не знаю сама,
Але в серці її пульс, світла сила.
Петренко Ігор
Сама собою річка ця тече,
Заблукала між берегами,
Там, де з’єднуються думки,
Там, де зірки світять над нами.
Вода шепоче: "Не спіши",
В залік несу свої сльози,
Вітер в обличчя, спогади й дні,
Життя — річка, і вона — моя сльоза.
Гречанюк Марія
Сама собою річка ця тече,
Забирає в себе кожен крик,
Нам зобов’язано знову віднайти
У вербах мрії, що розквітають.
На березі малюю цю істину —
Текучу дружню їй воду,
Вона знає всі мої таємниці,
Стане рідною, як люба подруга.
Яремчук Сергій
Сама собою річка ця тече,
Між скелями й просторами,
Шумить, співає, не зупиняється,
Несучи з собою свої мрії.
В її глибині спочивають сни,
Про любов, про сподівання весняні,
Там, де природа обіймає всі дні,
Річка — мій шлях, моя остання тінь.
Литвиненко Олена
Сама собою річка ця тече,
Коли ніч криє світ безстрашно,
Вода стукає м’яко в камені,
Говорить про те, що невидимо страшно.
Спогади — це малюнки на воді,
Що відображають всі винаходи,
Хто я? На дотик річки вірю,
Мій шлях — це течія, пустельна енергія.
Скоропад Андрій
Сама собою річка ця тече,
Безжальне минуле, знов співає,
Про мрії, що загубились в часі,
Вітер кружляє, у спогадах грає.
Кожна хвиля — це нова доля,
В обіймах річки — вічний спочинок,
Вона не зупиниться, хоч як важко,
Сама собою, в серці кожному дотик.
Вересюк Віра
Сама собою річка ця тече,
В обіймах природи, в тиші й спокої,
Там, де співають лебеді про те,
Як вічність заплутує на мові.
Її шлях проніс крізь роки,
Зберігає таємниці кожної з вливань,
Річка — це я, річка — це ти,
Її пісня лунає в безмежність днів.
Піддубний Тарас
Сама собою річка ця тече,
В тривозі хтось знайшов забуті грані,
Спогади в воді, мов зірки на небі,
Слухаю серце, в якому немає залежності.
Течуть думки, простір розширюють,
Зорі тут я — світлі, невловні,
Річка, пронеси мене в мрії,
Де майбутнє станеться в ніжних краплях.
Лобач Вікторія
Сама собою річка ця тече,
Серед лісів затишно й вільно,
В безмежності простору, де ловлять сни,
Вона розумна, вона чарівна.
Короткі мрії стають моєю піснею,
Вода не знає меж — це її сила,
В обіймах дерев, в глибині,
Я зустрічала мир, просвітлення й дива.
Чорнобай Петро
Сама собою річка ця тече,
Там, де пороги скидають звуки,
В кожній краплі — історія мрій,
В нас у серцях лунають утішні руки.
Вода буває зелена і синя,
Пливе, не зупиняйся, дружина вітрів,
Що утішає коли життя бере,
Річка — то справжнє відображення слів.
Дорошенко Анастасія
Сама собою річка ця тече,
Глибокі тайни та непізнані простори,
Кришталеві мрії тягнуться зап’ястям,
Сила, що веде нас до нової зорі.
В її водах б’ється серце землі,
Велика мудрість і радість в сльозах,
Вечори в тиші, вони проникають,
В річці я завжди знайду свій шлях.
Гудзенко Микола
Сама собою річка ця тече,
В обіймах вітря, де співає душа,
Шумить у горах, співа кольорами,
В її глибині пульсує криниця.
Ділільні думки вступають у бій,
Букети квітів затоплюють серце,
Вода знає, де зупинитись їй,
І дарує спокій, що тече без кінця.
Казанцева Олена
Сама собою річка ця тече,
Визначаючи, як вітри проходять,
Правду носить й сокровенну красу,
Я у воді відображення днів знаходжу.
На березі пишу слова,
Викликаючи трави, де підіймаються мрії,
Річка мова — вона в серці,
Вона жива, вона наша тиша й чистота.
Кіпрієнко Сергій
Сама собою річка ця тече,
Зарослі мрії, які ніхто не чує,
Її плавний хід — пустельна сила,
Лише вода сумує, може бути одна.
В кожному з витків — таємнича сила,
Вона знає, як йти далі без слів,
Здоров’я та спокій у кожній краплі,
Десь у мріях живу, живу в ріці.
Руденко Олеся
Сама собою річка ця тече,
Ясно, що весна приходить знову,
Вода несе на собі мій шепіт,
Вона слухає, чому я все ще тут.
Течія вдихнула стільки життя,
Вистачило слів, настала глибина,
Слухаю, як розгортаються зірки,
У цій воді — мій спокій, моя стіна.
Левенець Святослав
Сама собою річка ця тече,
На просторах широкий мій шлях,
В Скіфії минулого є в мені,
В кожній краплі потоку слоган спогадів.
Мандрівка на узбіччі буття,
Я з річкою в серці, веде вона,
Виникають світлі спогади,
А в тиші лиш дотик — ethereal краса.