Тарасенко Олексій
Слово — це ключ, що відчиняє,
Двері до душ, до зір незмірних,
Воно, мов ріка, що не спиняє,
Ми мандруємо в світи вірних.
Слово — то щит у бурі і в бою,
Вагоме, як гори, і легке, як вітер,
Воно обігріє, мов матері рука,
І розгорне небо від страти до світу.
Коваленко Марія
Як важливо, щоб слово лунало,
Як мить перетворює в мить подих,
У цьому безмежному світі чимало
Відтінків — в романах, в п’єсах, у віршах.
Слово — вогонь, що живить наш світ,
Слово — зірка, що завжди відзначає,
У глибині серця, у глибині літ,
Воно завжди пам’ять у нас залишає.
Дорошенко Іван
Без слова не буде й людської спільноти,
Не зможемо ми закрити глибокі рани,
Воно є полотном, з якого в’ються мрії,
На ньому малюємо дні, наче історії.
Слово — не просто звуки, а сенс,
Воно піднімає, веде за собою,
У кожній ноті — легенди й кольори,
У кожній римі — кохання та втіха стаю.
Громова Анастасія
Любов між рядками тихенько пульсує,
Слово — це пісня, що серце співає.
У ньому відображені страхи і мрії,
Весь світ кричить, а поет його знає.
Слово — то мрія, яке взяли з неба,
Воно тягне, як вітер, наші думки,
В колі словесному звучать всі трепети,
Слово — це сила, що земля в руках тримає.
Сидоренко Наталя
За слово — десь у глибині — злети,
Воно несе нам вістки з далеких країн.
Не просто літери — це мости,
Що з’єднують душі, і серця, і дні.
Слово — невидимий шлях до створення,
Там, де живе надія, любов та краса,
У віршах розквітнуть сонця промені
І хмари смутку зникнуть у часі безгомінне.
Чумак Валентин
Слово — це злиття, це танець, це ритм,
Що веде у політ через терни й безкрай.
Воно захоплює, мов ураган з літом,
Гасне сумнів, як ніч у світі вжитий.
Слово — це крик, що навіки звучить,
Це пророцтво мрій, неначе жива вода,
В кожній його ноті — безмежний бенкет,
Де знову розцвітає нова доба.
Мельник Олена
Слово — як повітря, без нього не жити,
Воно може зболити, й зцілити вдало,
В історії вічній записані миті,
Коли дотик слова світи відкриває.
Слово нашого часу — це вираз і крик,
Воно об’єднує мрії, думки та діла,
У літературі душа завше мовчить,
Але саме слово у серці жива.
Петрів Андрій
Слово, ти мій вірний боєць,
На арені життя — ти завжди зі мною.
Твій голос лунає у тьмі, як мій меч,
Ти моя снага, вітрила моїх мрій.
Слово — це світло, коли сумно й глухо,
Воно вічно бережно гріє серце,
Ти — мій корінь, мій вітрила в бурю,
На твоїх крилах я мандрую в безмежне.
Литвиненко Людмила
На початку було слово — миттю звіт,
Доторкнувшись до ентропії буття,
Воно сплітає вірші в ніжний злет,
Де радість і смуток живуть у обняті.
Слово — це емоція, звучання скарги,
Це вогонь, що горить у серце моє.
Без нього — світанок не спасе від мари,
Лише в слові палає надійне моє.
Кравченко Максим
Слово — це час, це відгомін далекий,
У ньому відлуння історії звучить.
Слово навчає, мов старий мудрець,
Сплітає в душу незримі вогнища стрижень.
В слові жива природа, дух нашого краю,
У ньому — ускладнене, просте, вірне,
Тож нехай звучить розумне, лукаве
Слово, що веде нас у часи світлі.
Морозенко Віра
Слово — це птаха, що в небо злітає,
Це радість, що з серця вириває грім,
Через нього все щадливе закохає,
У ньому живе вся краса — в щасливих дні.
Слово — це ключ, що багато творить,
Воно виграє яскраві спогади,
Без нього — темрява сковує гніт,
А з ним — радість, що завжди слідує.
Сіренко Павло
Слово відроджує мрої забуті,
Воно — як вітер, що вільно летить,
Воно — та мелодія, що в серці стукотить,
Воно — це річка, де мрії спливають.
Без слова не зможемо здолати,
Воно є нашим сумлінням, правдою вчинків,
Ти, слово, — мудрець, що нас навчить,
Як жити, любити, пишатися квітами.
Назаренко Ірина
Слово — це колір нашого світу,
Воно різнобарвне, як весняний кущ.
У ньому відбивається наші обіти,
Й вітрила мрій дарує на кожен дуж.
Слово — це спогади, святе підмостя,
В них закуті роки, відверті діла.
Нехай народимо всім світом на память,
Те слово, що гріє, варить в серцях діла.
Яснецька Валерія
Слово в моїх руках, мов жива вода,
Воно розцвітає, мов рання весна.
У його просторах летить звістка сліда:
Тут дотики серця на вічному тлі.
Слово — це невидима нитка життя,
Що з’єднує душі, підносить до неба.
Нехай лунає, зривається з уст,
Це слово — наш голос, що вік перепробує.
Федорчук Сергій
Слово — це музика, ніжна мелодія,
У ній пульсує серце, у ній живе час.
Воно світить зіркою на темноті пізнання,
І веде нас вулицями мрій та образів.
Слово — це краса в зворотному диханні,
Воно пояснює, що значить бути живим.
Нехай же звучить, втомлені, як мрії,
Це слово — скарби, що в серцях лишив.
Шевченко Олександр
Слово, ти — мій союзник у боротьбі,
У шепоті шевченкового болю й радості,
Ти — моя ілюзія, моя мрія,
У лоні твоєму я знайшов свою стежку.
Ти — молитовний крик у хвилини глибокі,
Ти — неждана зірка на небосхилі мрій,
Слово, назавжди тебе в серці зберігати,
Ти — майбутнє наше, ти — степи, пустелі, часи.