Коваль Олег
Кульбаба, жовта зірка,
У траві, де шепоче вітер.
Теплий сонячний конкурент,
В тобі — усе, що я не вмію.
Листя ніжно коливається,
Ти — маленька пристрасть літа.
Свіже повітря, піна щастя,
Твій аромат в душі допита.
Левченко Марія
Серед поля смілива ти,
Кульбабо, вічно жовта.
В твоїх пелюстках — весни мрія,
Серце моє біля тога.
Ти — маленьке сонце на землі,
Відміряєш сміх і сльози.
Зрештою, життя — це мить,
Як ти, що мчить у грози.
Бондаренко Ігор
Кульбаба, дотик дитинства,
В спогадах рождена ти.
Шампанське неба, легкість вітру,
Пам’ять тих днів — в тобі.
Літаючи в летючих снах,
Ти — символ нашої мрії.
Час біжить, а ти — у нас,
Тінь на шкірі, політ у скронях.
Петрівська Олена
Схиляються трави до тебе,
Кульбабо, жовті життєві сподівання.
Ти — ніжність мого світу,
Розчиняєш смуток у забутті.
Вітри несуть твою пелюстку,
По ріках старих спогадів.
З тобою відлітають думки,
Не крадучи тиху мелодію.
Ярославська Галина
Залишайся, кульбабо, тут,
Твій порошок — аромат летючий.
В кожній ноті, в тихому сні,
Спочиває мрія забуто.
Коли весна у колисці,
І насіння в серці не гасне,
Ти в пір’ї знову летиш,
У снах високих, у вітрах.
Гринчук Сергій
Увечері, коли день слабне,
Кульбабо, жовтого плеча,
Ти — серце, втоплене в траву,
Сонце жадібно п’є твої мрії.
Утихомирена легкість,
Тепло зачаїлось в тобі.
Вітри кличуть, ми — тривожні,
А ти — безможня і вільна.
Волошина Тетяна
Кульбабо, ти — символ радості,
Хоч у тому світі лихо.
Сміх твоїх пелюсток наповнює
Зачаровані вогні шляхів.
Зриваючи тебе в дитинстві,
Я не знав, що все промине,
Твій запах — надія на відродження,
В кожній миті — не зникнеш.
Семенова Дарина
У полі, де пахнуть трави,
Ти беззахисна, та міцна.
Кульбабо, тихо символ над надіями,
Людська радость кричить у пітьмі.
Вчи мене, як любити вдень,
Як жити у красі повсякдення,
Бо, можливо, лише ти
Знайдеш ключ до безсмертя в снах.
Кудрявцева Людмила
Кульбаба, вбий нерв,
Шо за гнів у серці ховається?
Ти — безсмертна, завжди хвора,
Серед поля бездиханна.
Твої корінці тримають постійно,
Смуток і магію днів.
Жовте сонце палає в небі,
А в чому ж ти — спокою життя.
Ожегов Алевтина
Сніг на полях — не зараз,
Поля в тому світлі,
Де кульбаба шукає свій піт,
Істинна, жива — непізнана, чуттєва.
Ти — частина мого шляху,
Природа і смуток в стилі,
Вибиваєш сльози з очей,
Вони спадуть, як вечірній день.
Сидоренко Павло
Кульбабо, непереможна,
Твоє життя — витвір туги.
Літні сутінки у пелюстках,
Вони шепочуть: «Навіщо люди?»
Забудь про сум безмежний,
Лише твій запах повітрить.
В полудень даруєш себе,
А ми, недоумкуваті, не бачимо.
Купріянова Надія
З-під трави витаєш,
Сонцем в серце проникаєш.
Кульбаба, знову хвилюєш,
Днями моїми вируєш.
Лише природа може зрозуміти,
Як далеко у нас від тії мрії.
Ти — у безмежжя, я в зоні,
О, кульбабо, заберу я з собою.
Солом’яна Ніна
Серед сонця італійського,
Кульбабо, ти ніжна, як ніч.
У твоїй ніжності приховано
Надії мого серця гучні.
Твої пелюстки, жовті та м’які,
Мою душу мати співають.
Твоя краса не зникне,
І щастя твоє знову знову прийде.
Лесик Анна
В полях, під небом без кінця,
Тепло твоє — моє згорання.
Кульбабо, свіжість дня,
Твої пелюстки — наші крила.
Ти розквітнула, неначе мрія,
У єдності з земними сутностями.
Лише в тобі — візерунок життя,
В мить ситої самотності.
Кравчук Вадим
Кульбабо, ти розпускаєшся,
В залежності від десь і згоди.
Ти — прохолода в літній спритності,
А я — дощ граничної надії.
Твої кольори — як спогади,
Сонце вечірнє приспане.
Сльоза — снага закоханого,
Кульбабо, даруй амплітуду.
Отченаш Ксенія
Кульбабо, ти — енергія,
Свіжа як дощик у траві.
Безкрилля — це розмова,
Жовте тепло на моїй шкірі.
Забуду смуток повсякденності,
Ти ж — символ вільної природи.
Виходиш, зраджуєш рутині,
Жити світлом — своя мета.
Литвиненко Роман
Кульбабо, танцюючи у пороху,
Вмиваєш мрії у краплях сну.
Твоє життя сливає з натиском,
Ти — синій ir та реєстратор.
Вітром триваєш у небесах,
Деревина мого роду.
Твоя краса палає в нас,
Ти — безсмертя дихання природи.
Святенко Ольга
Кульбабо, як порив вітру,
Ти — ранковий звіт натхнення.
З мітелкою світла несеться,
Ти — втіха нашої всесвітності.
А я молюсь після кожної бурі,
Щоб ти чула наші покликання.
Ти — символ сотень весіль,
У полях твоя щаслива голка.