Шевченко Тарас
В тихий вечір, десь на полях,
Стоять голодні жнива,
Пам’ять стогне на губах,
Серце в тузі, і не жива.
Голодомор – страшна біда,
Людських сліз ріка біжить,
Спогади – смертельна вода,
Душа народу безсмертна в світ.
Кобзаренко Олексій
Вітер несе крик душі,
В безмежжі чорних ночей,
Лише мовчать вишні,
Під тягарем гірких думок річ.
Пам’ять зберегти, не забути,
Про страждання тих, хто вмирав,
Голодомор в серцях буде жити,
Наші сльози, наш біль – не розважать.
Левченко Марина
Голодувати – це не просто,
Це страждати в тиші,
Зникли мрії, наче в росах,
В серці – холод, в ріках – сльози.
На полях, де колись квітло,
Тепер лише пил і тріщини,
Пам’ять намагається жити,
У кожній душі, у кожнім сні.
Гнатюк Ігор
На землі, що гірко стогне,
Тіні загублених мас,
Ніколи не забуду,
Їх сліз, їх зневіри голос.
Голодомор – це наш спадок,
Несемо в серцях, як тягар,
Старі рани, новий початок,
Пам’ятаймо їх, живи жар!
Стеценко Анастасія
Была землі вигадка тиха,
Де пшениця рясно росла,
Тепер тільки горе і лихо,
І голоду душа не дійшла.
Скривджені вітри кличуть з поля,
Помста за кров, за сльози,
Пам’ять народу – це поезія,
Вслухайся в їхні голоси.
Кривенко Валерія
У тінях старих груш,
Де журби не стало,
Голоду мрак – це не слух,
Це дім, що згас в безкрай.
Чому жорстока пміра?
Чому мовчать в обіймах?
Голодомор – це не помилка,
Це частина нашої звістки.
Нечипоренко Святослав
Як важко в пам’яті лишити
Ці спогади жорстокі,
Голодомор – це не забути,
Забуті мрії, океан бездни.
Місяць чорно-сірий вгорі,
Схилився, мов потертий,
Згадаймо, в кого в краї,
Темна доля і муки терпкі.
Дорошенко Олена
Серед поліських хвиль
Загублена в тернині,
Голодомор – це новий плід
Жорстокої буденності.
Пам’ять глибин чужих,
Живе в тузі невтішній,
Сповідаємо іншим вірш,
Про кожного – в серці порожньо.
Соловйова Юлія
Де золоті колосся росли,
Там залишились тіні,
Голодомор – нерівна межа,
Від життя до снів в руїні.
Сльози – то мова народу,
Серце співає в таші,
Голод в нас не перебуду,
Нехай живе в пам’яті.
Костенко Петро
Зайшли в села, ні звучання,
Лише спогади млілі,
Голодомор – жорстоке зранення,
На زړه, що مصرине стереже.
Час лечить, та не забереться,
В серцях – жадобу вогонь,
Скільки духу забиралося,
На батьківщині, в тиші, дощі.
Громенко Ірина
Спочатку мріяв світлий день,
А тепер лиш тимна ніч,
Голодомор – це наш пень,
Хто припав до землі, мов тінь.
Дерева розквітнуть згодом,
Проте шрами в серцях,
Голокост наш – це не в роді,
Це переступ через міць.
Панкевич Віктор
Витоки спалили слова,
Душа болить, крик не вгамувати,
Голодомор – це там, де нема,
Серед полів в русі нестагнати.
Запали свічу, пом’яні,
Згадаємо тих, хто пішов,
Нехай живе в пам’яті вчасно,
Голодомор – не заберемо знову.
Шимко Назар
Капли сліз у нічній тиші,
Спогади древні мовчать,
Голодомор – символ нації,
Злочин, що важко забути, зберегти.
Час пройде, та ми не вмремо,
Пам’ять живе – у кожній стрілі,
Голоду не було загорнено,
Лише вправно мовчали урочисті.
Пузик Світлана
Серед стежок, де колись
Цвіли лавандові сади,
Голодомор, як невгасимий крик,
У серцях наших сліз дощі.
Не хай ця думка безмежна,
Вона, немов свічка, горить,
Залишилась спроба невичних,
А в поглядах – пам’ятііть.
Лаптєв Сергій
Вогонь забрало молоко,
Жевріє, мов спогад, серце,
Голодомор в нас не на дно,
Приховано в тілі цю мету.
На пам’яті відлуння співає,
Про тих, хто в серцях живе,
Скривавлені ливарні змагають,
Світло зроджується, – так оживе.
Авраменко Аліна
Де вітри стогнуть, мов в ранах,
Там під лужком скукожена тінь,
Голодомор, як страшна тінь,
Пам’ять безмежна в кожнім сні.
Серця спраглі, сльози жорстокі,
Час не владний, та пам’ять жива,
Голод бентежить в далеких кроках,
Нехай живе вірш для свого дива.
Хмельницька Тетяна
Запали свічку на столі,
Нехай горить в пам’яті,
Голодомор – холод в землі,
Криваві сплетіння нашої доби.
Пам’яті ярмо, мов заборона,
Сльозами мама дітей мила,
Залишилась пам’ять жорстока,
У серцях живе без страху.
Сидоренко Степан
Колись у полі зростала хліба,
Сьогодні лиш стежки знищені,
Голодомор – це вилився сльози,
Скрегіт душі, боротьба поламаних.
В муках чорне – на бенкет,
Темні спогади шепочуть в кутках,
Голод, наче море в нетрях,
У хвилях навколо, помніть нас.