Кравченко Олександр
Вітри тихі грали в лузі,
Квіток п’яні веснянки.
Усмішка блукала в кожнім,
Дитинства пісня — в спогаді.
Зелень трав, де босі ноги,
Стрибали в глибокі сяйва.
Сонце в очах — таємниця,
Невже вернеться коли?
Мельник Катерина
В небі зорі, наче казки,
Світились в душі мрії.
Я малювала барвисті
Сни в далекій білизні.
Коли у лісі тихо,
Ніжно шепоче вечір,
Згадую, як мріяла
В дитинстві, в кожнім теплому дні.
Федоренко Іван
Як деревце, що тягнеться вгору,
Я росла у світі, де гра і сміх.
Кожна мить — це радість у серці,
Світлячки мрій, що не знають про літо.
Зі смаком вишень, з лугами широкими,
Дитинство моє — це простір без меж.
Я плекав дивосвіти,
Долю малював у снах я, не у величі.
Леонова Тетяна
Спогади сміються, немов ліхтарі,
Загравають паростки мого юнця.
Там, де радість грає в піснях,
Серце дитинства — світлий букет.
Під небом розмальованим сном,
Грався час — безтурботний, вільний.
Ласка весни розпустила надії,
Я стала в цей мікрокосмос піснею.
Дудченко Олексій
Де струмки дзюрчать, де трави шалені,
Я мандрував, вірив в чудеса.
Кожен день — це нові пісні,
Вогонь дитинства в душі запалить.
Сонце кидалось в зростах,
В тепліх обіймах безмірного раю.
Сміх грав у небесах пташиних,
Моє серце — щастя дитинства без краю.
Олійник Марія
Відкривала я світ, немов книжку,
Де сторінки — це мрії, спогади.
Природа шептала мені тихо,
Тепло дитинства — в кожній ділянці.
Потоки ранніх та пізніх роси,
Наповнювали серце казкою.
Як рада була я, блукаючи в полі
Усмішка моя справжня квітка, повна краси.
Ковальчук Григорій
Згадую ліс, де бродили сни,
Де вітри нам шептали добрі слова.
Де літали, мов птахи, в небесах,
Діти — ми були в літопису без початку.
Небо високе вогнями світелило,
Серце пульсує, буде час прийти.
У спогадах — летять літа,
Дитинство, що в мені ми не загубимо.
Тимченко Олена
Сонце в шляху, де гуляли ми,
Писали на піску мрії й сліди.
В нашій домівці сміх юний лився,
Тепло світило, як зірки в приємні.
Шум лісу, затишок трав’яного,
Вірші вкладалися в серце моє.
Я вхопила вітри свою надію —
В дитині завжди живе мрія своя.
Сидоренко Анатолій
В труді дитинства, наче в саду,
Кожна мить — квітка мов з неба.
Гра була легка, без жодної сльоти,
В полях — я блукаю, у веснянках.
Шумлять листки, пісні у краю,
Дивлюсь на свій світ, в мить ту юну.
Наші мрії — як птахи,
Ніколи не впадуть у забуття.
Шевченко Анастасія
За хатою мрії в небесах,
Грає спогад у серці моїм.
Там — вільні трави, веснянки птахів,
Душа дитинства вільна як вітер.
Час минає, але він не стирає,
Спогадів сміх, безмежні прегріхи.
У легкості можна вірити тепер,
Дитинство — це завжди мої світлі дні.
Єфименко Богдан
Як у лузі, де цвіте верба,
Діти злітають, наче птахи.
Світло в окнах всім теплом віддає,
Дитинство мчить без жодної задумки.
Тепло шепоче, з небес спостерігає,
Я малюю своє щастя яскраво.
Дитячі сновидіння втіха,
Завжди у серці залишиться — справжнє.
Кіпчук Владислав
В тиші ночі, під місячним сяйвом,
Розкажу тобі, як було давно.
Дитинство — це казка і чудо,
Де зірки мрій поринають глибоко.
З далека чую пісні летючі,
Вони повертають до серця спогади.
Кожна мить — це знову відкриття,
Складаю вірші з дитячих снів, з мрій.
Яценко Марина
В серці моїм збереглась та мить,
Коли мрійливість грала в просторах.
Усмішка весіння — дарунок всім,
Що заповнює світ теплом батьківських пісень.
В лугах йшла я, шукала тайно,
Серед трав — таємниці дитячі.
Сонце дражниться в стрибках пагорбів,
Дитинство — невмируще щастя в просторах.
Лозенко Андрій
Де пливуть хмари, мов дитячі сни,
Я у всесвіті шукаю знову.
Летючі мрії у польотах вільних,
Там, де стежки ведуть до веснянки.
Кожна мить проникає в спогад,
Дитинство — це пісня в небесах.
В обіймах нової мрії я знову,
Там, де живе моя весела душа.
Стахів Тетяна
В світі навколо — такі простори,
Де мрії гукають в небі, в землі.
Дитинство моє — це сміх весняний,
Вологий радістю — всіх нас обійме.
Кожна краплинка — спогад з родини,
Вітри нагадують, немов любов.
Я стану віршем на гілці дерева,
Дитинство моє — це вічний політ.
Криворучко Олег
Серед лісів, де розквітали мрії,
Я грався в повітрі, мов птаство.
Дитинство — це гра, без меж і зобов’язань,
Де в серці палає мій безкрайній силь.
Стежки зберігають таємниці,
Вони ведуть до спогадів живих.
Я впускаю в своє серце
Радість, що утворює світлини.
Білокур Ольга
У піснях, що линуть з далека,
Відгомін дитинства живе в мені.
Я граюся з вітром, з росою,
Цей світ — мій дім, мій таємничий край.
Літо минає, сонце летить,
Кожна мить — це радий дарунок.
Я запам’ятаю твої теплі очі,
Дитинство — це радість, безсумнівно, така.
Павлюк Наталія
У світі безсмертних казок і мрій,
Я танцюю, як вітер у полях.
Дитинство моє — це момент полон,
Виливаю спогади в зоряний буквар.
Величі ночі, де співають зірки,
Виходжу на луки, де чекають лани.
Которгати радощі в серці,
Це мій пісенний світ — дитинство, що співає.