Коваленко Марія
Любов не знала, як рожеві квіти,
У сутінках ночі, полонені зими;
Душа шукала, де ж та затишна блага,
Та не було покою – лиш біль та темряви.
Шевченко Іван
Безбарвні дні, світи нудні,
В піснях вітрів, що шепочуть м’якне;
Не знали ми, що значить “любов”,
Лише пустка в серці без тепла і розмов.
Петрова Олена
Тоді, коли зорі мріяли в небі,
Додому вітри несли тільки сльози;
Любов була в тіні, в мріях далеких,
Лише сама надія плекала свій порив.
Гончаренко Тарас
Перед весняним цвітінням, завісами снігів,
В душі моїй лиш страх, безстрашності крики;
В часи, коли серце з холодом боролось,
Не знали ми ще, що скажемо: "Любимо, серії".
Дорошенко Світлана
Перед тими митьми, коли світ зацвіте,
Удома смутку, не чути серцебиття;
Очі з традиційними сльозами у боргу,
Відчуття була, а тепла ще не знала.
Вербицький Олександр
Проминали дні, немов води,
У тиші, де слово “кохання” не звучить;
Там, де серце безнадійно шукало,
Перед світлом бажаного надія дороже.
Іванова Наталя
Перед зорями, що в темряві мрій,
Ніколи не чути відлуння любові;
Тільки незламні сльози від горя в жилах,
Спогадів витворів після відчаю снів.
Лисенко Сергій
У світі заздалегідь бездиханному,
Коли пройшла сама зима моєї душі;
Не знали ми, що так просто “любити”,
Лише крижані стінки, розбиті на шматки.
Ковальчук Анастасія
Тоді, до думок, куди не зазирнеш,
В серцях ніколи не чутно плескочі слів;
Лише тиша безкінечна, як важка тінь,
Коли любов у світі ще не вмістила стежки.
Мельник Володимир
Серед порожнечі вітри не несуть,
Тоді, як весна, не знала розцвіт,
Ніхто не співає про приписки швидок,
Лише вогонь серця шукає сухих слів.
Ярошенко Галина
Час снів спочатку змішав мрії,
Все те стало пучком таємниць незнано;
А любов, як ранкове світло,
Не шукала обману в тіні бездушно.
Чайка Петро
Застигла вчасно думок строга града,
Лише голод душі, ніяких доріг;
Коли світло раптово з’явилось над нами,
Вкидаючи в уста слів шляхетних цих.
Романчук Оксана
У святах забуття глиб у вечорах,
Співали джерела про кохання – тихо;
Я дихала своїми бажаннями мрій,
Ті, що ще не знали тепла у душі.
Шуляк Дмитро
Тоді, світ суворий, червоний і блідий,
Температура серця не обула найкраще;
Як на мені все, в ролі вітру літнє,
Чи стане всюдисущим кохання навіки?
Павленко Людмила
Пусті вулиці, ніхто не співає,
Зникли очі, дивлячись у безодню;
Не знаємо, як жити нам далі,
Без ковтка тепла, де було б безліч слів.
Весельчук Тетяна
У мандрівках простору, де я ще не йшла,
Серед вітрів, що блукають між зірок;
А любов не знала, чому ще не шукала,
Залишаючи в серці порожнє полотно.
Кулинич Артем
На початку всього, де час боровся,
Безкровне тихе місце ніколи не звучало;
Не знали ми ще, чим стане той світ,
Коли у просторах палко вільно летіло.
Герць із Запоріжжя
Ніхто ще не знав, які почуття
Покинутих галявин у глибоких снах;
Серед тіней нічного, де світло струмить,
Тоді не стукало у серцях, як “кохання”.
Хмельницький Віктор
Тоді, у вітрах, що блукають над нами,
Лише серце велике зводило мости;
Більше не знали, чим бути у прощанню,
Лише виконали, таємниці – як дух.