Загублене багатство: катастрофа стратегічного рівня
Повне вторгнення в Росію на територію України спричинило руйнівний удар для всіх ключових секторів економіки, і гірнича промисловість не була винятком. За три роки військового протистояння ця галузь зазнала збитків на суму близько 1,7 трлн доларів. Це не просто втрата – це глибока економічна та ресурсна рана, яка вплине на майбутнє країни на довгі роки.
За словами Світлани Грінчук, Міністерство охорони навколишнього середовища та природних ресурсів, майже половина природних ресурсів України зараз перебуває на територіях, які тимчасово неконтролюються державою. Зокрема, це стосується великих запасів вугілля, літію, марганцю, а також інших стратегічно важливих мінералів. Втрата контролю над цими ресурсами не тільки зменшила економічний потенціал України, але й позбавила його важелів впливу в глобальних ланцюгах постачання критичних мінералів.
Сектор природних ресурсів, який відігравав значну роль у валовому внутрішньому продукті країни до війни, становить лише близько 4%. Але, за словами Грінчука, потенціал галузі набагато вищий, і зараз виникає питання не лише про відновлення, але й про велике переосмислення та трансформацію гірничої сфери.
Реформа як шанс: залучення інвестицій та нових правил гри
У нових реаліях Україна поставила собі амбітне завдання – не просто для виживання, а стати привабливою країною для інвестицій у видобуток. Це стало можливим завдяки нещодавно укладеній угоді зі Сполученими Штатами, яка передбачає створення спільного інвестиційного фонду для розвитку мінерального сектору.
Угода, підписана 1 травня, Міністерством економіки Юлія Свіріденко та міністром фінансів США, є сигналом для світової спільноти: Україна готова до прозорої співпраці та глибоких реформ. 8 травня Верховна Рада проголосувала за свою ратифікацію, а 12 травня президент Володимір Зеленський підписав свій підпис під документом, завершивши процедуру на законодавчому рівні.
Зараз країна працює над тим, щоб забезпечити відкритий доступ до геологічної інформації, зменшити бюрократичні бар'єри для інвесторів та оновлювати списки критичних та стратегічних мінералів. Цей підхід залучатиме мільярди доларів у відновленні та розвитку сектору.
Ключові слова – інвестиції в надр, корисні копалини України, стратегічні ресурси, гірнича промисловість, літіум в Україні – набувають реального контенту у світлі нової політики держави.
Спинні ліцензії та невикористаний потенціал
Ще одне болісне питання -це проблема так званих “сну” ліцензій. У Україні офіційно досліджувано близько 20 000 полів, але лише 3,5 тис. З них розробляються. Це означає, що більше 80% потенційно цінних ділянок не приносять прибутку для держави.
Це пов'язано не лише з війною, але і з багаторічними системними проблемами: недостатнім фінансуванням для розвідки, регулюванням ліцензійних процесів, а також відсутністю кваліфікованого персоналу в галузі. Більше того, багато ліцензій було видано компаніям, які не працюють роками, фактично блокуючи розвиток цілих регіонів.
У той же час реформа, яка реалізується, також забезпечує аудит усіх поточних ліцензій з метою визначення неефективних власників та відкриття можливостей для нових інвесторів. Уряд вже вніс зміни до переліку мінералів національного та місцевого значення, що дозволяє визначити більше пріоритетів для майбутніх проектів.
Шанс відновлення: міжнародна підтримка як ключ до майбутнього
У гірничодобувній секторі України є всі шанси на реставрацію та зростання – за умови, що існує чітка стратегія, прозорі правила гри та підтримку міжнародних партнерів. Залучення іноземних інвесторів до розвитку українського надр не може не тільки компенсувати збитки, але й вивести країну на новий рівень у глобальному розподілі стратегічних ресурсів.
Особлива увага приділяється виробництву літію сьогодні – ключовим елементом для виробництва батарей, що має вирішальне значення для майбутньої зеленої економіки. У Україні є значні резерви цього корисного мінералу, і відновлення контролю над родовищами може стати важливим гравцем на європейському та світовому ринку.
Війна знищила інфраструктуру, підірвала економіку, але також змусила країну діяти швидко, гнучко і рішуче. Ось чому зараз формуються нові підходи до використання природних ресурсів, в яких пріоритет надається стійкий розвиток, екологічна відповідальність та технологічна модернізація.
Гірнича промисловість – це не лише джерело прибутку, але й основу національної безпеки, енергетичної незалежності та економічного суверенітету України. І сьогодні, як ніколи, його відновлення залежить від майбутнього країни.
