Сумний вірш: Відчуйте глибину емоцій в українській поезії

Шевченко Тарас

Тепла ніч, зорі колишуть,
Там, де горе з серцем мить.
Слізьми листя землю вмиють,
Що, як душу, змучить.

Франко Іван

Дощ осінній стука в вікно,
Ллється туга рікою жадоби.
Серце в роздумі, знову одно—
Забуті мрії у тіні гроби.

Кобилянська Ольга

У глибинах свого суму,
Життя як промінь, та тьмою.
Тінь душі, безвихідь в тьмі,
Чи колись пройдуть це дні?

Симоненко Василь

Смеркнеться день, замерзне мрія,
Ночі таємниця диха в тиші.
Сум небуття в мій спогад п’є,
Чи дивитись далі, чи йти, чи йти?

Малишко Андрій

Сині серпневі полюси,
Степи, що плачуть від жалю.
Кожен спогад, як новини,
В серці знову трудний вальс.

Сосюра Володимир

Тихо плаче ніч, мов серце,
Стогне тихий спогад знов.
Долю плетуть зірки у чорнім,
Що розірвуть багнюку снов.

ржавого Григорій

Бурхлива ріка забрала мрії,
Невже буде світло в тіні?
Сум безсмертний, мов сум надії,
Живе в душі, гризе, дрімає.

Хвильовий Микола

У темряві сліз нагромад,
Життя шепоче: не чекай!
Сум не покине, не зникне —
Поезія в серці гірка.

Коцюбинський Михайло

Далеко десь, у глибинах,
Кричить про муки стежка.
Тіло знищили роки —
Залишилась лише печаль.

Герасим’юк Василь

Окрайця світу, де небо плаче,
Сум розквітає, немов зима.
Кожна сльоза — свідок невдачі,
Пам’ять у тіні завжди темна.

Досвітній Ярослав

На світанку знову сумно,
Звук вітру, мов голос зовсім.
Серце вже не знає, куди йти,
Зникнуть мрії у вечірній тіні.

Куліш Пантелеймон

Як батькові руки, що мріяли в вогні,
Світло забрало, лишилися мені.
Тінь суму хвилює час,
В серці спогади, як осінній глас.

Левицький Іван

Під небом темним, як чорна вуаль,
Сум переслідує щоденний жаль.
Душа охоплена черговим світом,
Сльози стікають в глибини століттів.

Остапюка Петро

Вщухли вітри, тиха порожнеча,
Сум від лиха, що кличе знов.
Ти чуєш? Це світло гасне,
Сонце стало дуже далеко, як любов.

Маланюк Євген

Важка ніч, гримить нескінченність,
Чи буде радість? Чи є вона?
Сум не відпускає, десь на краєчку,
В душі живе, як невірна війна.

Котляревський Іван

Спогади фіксують миті,
Сум прощання невиправданий.
Серце, як вітряк, стукає в тиші,
Чи залишиться щасливий ритм?

Сосюра Володимир

У тіні дороги, де спогади щемлять,
Сум краде радість і світло.
Тепер лиш морок казок,
Темна пітьма гасить зірки.

Олеся Одинець

Спогади, як тіні, сковують світ,
Сум обриває мрії, поки немає снів.
Чи увійде радість хоча б раз,
Коли навколо тягне тихий віт.

Лесенко Анна

Осіннє листя, як сумні звуки,
Шепчуть про горе, про рани і страх.
Там де любов, там де дружба,
Сум, як тінь, нехай живе в нас.

Оцініть статтю
Newskor
Додати коментар