Петренко Олег
Вірш – це світло в темряві,
Слова, які йдуть від серця,
Вони, мов птаха, в небі,
Остатки мрій, які не стерти.
Його рядки – це океан,
Где струни душі співають,
Вірш – це спогад, це половина,
В часі, що в залітих днях.
Грінченко Марія
Вірш – це мова без слів,
Збірка емоцій, схованих в рифмах,
Це досвід, що в серці живе,
Пісня, яка з тихої річки.
В кожній строфі – ціла всесвіт,
Стародавня мудрість у простих рядках,
Вірш – це гра в височини,
Дорога в кристалічних снах.
Левченко Іван
Вірш – це танець вітру,
Легкий, невидимий шлейф,
І думка мчиться до вітру,
Щоб стати слізьми з весни.
У рядках – спалахи думок,
Серце говорить, не мовчить,
Вірш – це не лише звук,
Це спогад, що в душі горить.
Коваленко Тетяна
Вірш – це колиска мрій,
Де baby-сторінка гудить,
Це розмова вздовж річки,
Де мова ніжно в’ється.
Тут звуки зливаются в пісню,
Рим — це бруски з фарбами,
Вірш – це все, що можна скинути,
Радість, печаль, проміння з нами.
Сердюк Андрій
Вірш – це емоційний шторм,
Де фрази лавиною летять,
Це крик душі, що стелиться в форм,
І серце на широті дає.
Він кольором наповнює повітря,
Значення нам задає,
Вірш – це крила в невизначність,
Він живе, він палає.
Білан Олена
Вірш – це барви думок,
Світанок, що розкриває вікна,
У словах – холодний жар,
У ніжності, де біле кінчає.
Він у ритмі живе трепетом,
Наче серце, що б’ється в словах,
Вірш – це подих, що відчуває,
Доторкнувшись до всіх нас.
Кравченко Василь
Вірш – це вітраж з думок,
Він світлом фарбує простір,
Це ритм, що пульсує з років,
Де серце в ритмі мрій не спілкує.
У строфах – палке зітхання,
Справжнє, щире, без масок,
Вірш – це захоплення вітрів,
Яким живе наше щастя.
Соловйова Галина
Вірш – це душа на аркуші,
Складаються вірші, як хвилі,
Вони танцюють, заворожують,
В римах губляться наші мрії.
Це вода, що струменить,
Як корабель у юності,
Вірш – це скарб, що не спінить,
В словах життя, в кольорі.
Демченко Степан
Вірш – це собор духу,
Де слова стають старанням,
Це подих вогню, що ускладнює,
Наші бойові натхнення.
Він завжди живе в казках,
Від серця до серця мчить,
Вірш – це мозаїка з крапель,
В якій світ наш конструює.
Яценко Світлана
Вірш – це мелодія ранку,
Де чуття у словах буяють,
Це нота, що лунає у танку,
І в ритмах весна заблискує.
Він пахне небесною імлою,
Як світло в тінь вгорі,
Вірш – це вічність в одному слові,
Любов у пастелі корон.
Федоренко Анатолій
Вірш – це крик осені,
Де листя в танці, в серці,
Це спогад часу, що не тонет,
В римах, що чуйно рожевіють.
Він оживає в шумі вітру,
В круговороті днів і ночей,
Вірш – це змінність, віхи,
У болі, у радісті знак.
Костенко Людмила
Вірш – це весна на словах,
В ньому ріки, гори, та мрії,
Це мить, що з сердця з’явилась,
І летить крізь простір, умиротворення.
У злетах душа співає,
Він плаває, як у безмежжі,
Вірш – це важливий хист,
Знати, як глиняний божественний ківш.
Дзюба Тетяна
Вірш – це подих зірок,
Де сльози вплітаються в сон,
Це муза, що хвилює ритм,
А на папері – зізнання в багаторуком.
Він оживляє світлу душу,
Виставляючи краплини болю,
Вірш – це вікно в майбутнє,
Ключ у минуле, де мрії.
Шевченко Валентин
Вірш – це місто думок,
Де жодна зірка не гасне,
Це спалах, це подорож,
В якому завжди щось є.
Він дихає в несказаному,
Не в обмеженнях гівни,
Вірш – це диво, що не замовкне,
Коли ми серцем мимрим.
Тимошенко Крістіна
Вірш – це крапля у морі,
Де хвилі вплітаються в тихий волошковий спокій,
Це слід, що залишається на піску,
В спогадах тепла і сміху.
Він танцює з простором,
Де таємниці перетворюються в вірш,
Вірш – це близькість, що зливаючи,
Відкриває нову істину в житті.
Гагаріна Оксана
Вірш – це світ на дотик,
Де злітають потоки духу,
Це мотивація в шелестах,
Що прокладає шлях у вічності, на верхньому щаблі.
Кожна строфа – це нове відкриття,
Де слова танцюють у колі,
Вірш – це блиск у двобої,
Який об’єднує всі голоси.
Луковська Ірина
Вірш – це слухання тиші,
Де завжди, вражаючи наше,
Це пишання у різнобарв’ї,
Де римування, що чарує дух.
Він – відгомін бурхливих хмари,
Перемога на щастя чекає,
Вірш – це візит до снів,
Усім відкриває власні нетелесною.
Софійка Володимир
Вірш – це бачення світу,
Де кожна думка, як зворушення,
Це розмова з безмежним,
У ритмі рідного життя.
У кожному слові любов дихає,
Світло, що в темряві яскраве,
Вірш – це вічний літературний свят,
Де серце знову відчуває.