Шевченко Тарас
Коли весна до нас іде,
Уся природа розцвіта,
Скоро на вулицях гуде,
Земля на світ відкриває та.
Франко Іван
У світлі зір, в тиші ночі,
Думки пливуть, живі, не мовчать,
Росою взуті, у даль потечуть,
Слова, що серце почнуть обнімати.
Стус Василь
Нехай душа у віршах співа,
Слова, як птахи, летять у небо,
Невидима тінь залишиться тут,
А вільний дух знаходить своє сліду.
Бажан Микола
В рифмах народжуються мрії,
Вірші — це тінь душевних снів,
За ними — зіркові лінії,
Як у долі наших живих.
Костенко Ліна
Рими, немов політ птаха,
Візьму на серці слів тепло,
Там, де любов стара й свята,
Поезія розкриє все було.
Андрухович Юрій
На вулицях старого Львова,
Римовані рядки кружляють,
Під шумом радісного слова,
Мадонни снів у серці зникають.
Рильський Максym
Собори стоять мовчазно,
У вірші пам’ять осяйна,
Рима дзвенить, oh, безмовно,
Як в музиці, в серце — пісня.
Куліша Тарас
Течуть ріки вулицями,
Слова, немов коралі,
Звучать улітку, осінню,
Вірш — то єднаючий камінь.
Симоненко Василь
Зірка горить у небі нам,
Торкнись її теплом вогню,
В думках родиться вірш — страхом,
І серце б’ється в ту пору.
Островський Павло
У величі вічних часів,
Збираю рими у вірші,
Вони — сльози і сміх,
Ховають в собі наші мрії.
Лесів Марко
О, полотно віршів кольорове,
Наші думки завжди живі,
Вони в стінах зали і в безмірі,
Залишаться з нами — полетіти.
Грінченко Боян
Грає на струнах душа весни,
Рими від серця до серця,
Із слів, що линуть крізь часи,
Створюєм вірші для тепла.
Сосюра Володимир
Полтава, ти в моїх віршах,
Золоті поля, лани,
З тобою через руїни,
Рими ведуть мене в далі.
Винниченко Володимир
Як світло, що ллється з небес,
У вірші летітимуть сни,
Рими плетуться, як життя,
Згадаймо світло наших днів.
Дзюба Віталій
Римою звучить весняний радісний дим,
Серце розкриває свої барабани,
В кожному слові — мрія, в кожному ритмі —
Там цвітуть свої плани.
Чорнобривець Василь
Листя шепоче, сонце світить,
Звучить мелодія вірша,
Рими, неначе пісня,
Ведуть у мрійливу пору.
Тичина Павло
Купаюсь у звуках весни,
В римах находжу відгомін,
Кожне слово, як радість,
У вірші межа між думкою та сном.
Стефаник Василь
Де річка теж шепоче,
Словами рима чарує,
Вірші, мов роси на траві,
Душі наповняють і тішать.
Маланюк Євген
Ходжу між долонь природи,
Вірші летять, оберігають,
Ніщо не забудеться в часі,
Все залишиться у слова ритмі.