Фінансова присутність Raiffeisen в Росії: те, що стало відомим
Raiffeisen Bank International (RBI), найбільший західний банк, який досі працює в Росії, вирішив призупинити продаж свого бізнесу в країні. Це рішення, яке стверджувало і європейське політичне співтовариство, і фінансовий ринок, не стало несподіваним для тих, хто ретельно дотримується динаміки міжнародних відносин. З одного боку, банк постійно тиснув на європейські та американські регулятори. З іншого боку, несподівані сигнали “потепління” між США та Росією змінили графік влади.
Після повного вторгнення в Росію в Україну в 2022 році, Райффайзен був підданий критиці в епіцентрі за його присутність на російському ринку. Європейський центральний банк (ЄЦБ) неодноразово закликав банк зламати операції в країні, і уряди ЄС та США наполягали на негайному виході. Незважаючи на ці вимоги, RBI обрав тимчасову зупинку процесу, сперечаючись із судовими справами та блокуючи активи.
Судні перешкоди чи політичний маневр?
У вересні 2024 року російський суд заморожував акції російського “дочки” Райффайзен Банк, а в січні 2025 року банк був зобов'язаний виплатити компенсацію в розмірі понад 2 мільярди євро компаній, близьких до російських державних структур. Саме ці обставини RBI використовував як аргумент, щоб унеможливити завершення угоди про продаж бізнесу. Однак, як виявилося пізніше, це було лише частиною складнішої картини.
Відповідно до джерел, близьких до переговорів, саме зміна риторики між США та Росією була головною причиною припинення активних спроб знайти покупця. Вашингтон, який до недавнього часу попередив Райффайзена про ризик втрати доступу до американської фінансової системи, раптом демонструє готовність до економічного діалогу з Москвою.
Ця нова хвиля взаємного розуміння між двома геополітичними гравцями відкриває ряд питань: чи варто розглянути питання про припинення продажів як економічної обережності або як свідомого кроку в новій міжнародній грі? Які справжні мотиви Raiffeisen Bank International?
Роль США у збереженні західної присутності в
Останні заяви спеціального представника Дональда Трампа Стіва Віткоффа додали контекст до рішення RBI. Witcoff підтвердив, що США та Росія вже провели щонайменше три зустрічі, обговорюючи “привабливі комерційні можливості”. Ці слова явно натякають на прагматичний інтерес до відновлення бізнес -зв’язків між двома країнами.
Цей підхід здивований і обурений серед українських та європейських політиків. На тлі війни в Україні, яка триває третій рік, бажання зберегти фінансову присутність у Росії здається не лише аморальним, але й загрожує єдності Заходу в протистоянні агресії.
Raiffeisen, який заробляє на підприємства, що постачають продукцію російської армії, насправді є частиною схеми підтримки життєздатності військової економіки. Це викликає сумніви щодо цілісності фінансової політики банку та надійності міжнародних санкцій як інструменту тиску.
Чи є Райффайзен реальним виходом з російського ринку
Незважаючи на офіційні заяви про намір розвалитися бізнесом, Райффайзен продовжує активну активність у Росії. У той час як акції російської одиниці залишаються заблокованими, конкретних дій не існує. Більше того, джерела стверджують, що процес продажу призупинено на невизначений термін, що суперечить офіційній заяви банку.
Російська влада, у свою чергу, також не сприяє продажу: будь -яка спроба передати активи іноземному покупцеві, які можуть бути пов'язані з режимом санкцій, заблокована. Таким чином, Raiffeisen Bank International потрапив у пастку, яку він частково створив: в той же час зберігає присутність у країні, але втрачає свободу дій через юридичні та політичні обмеження.
Ця ситуація демонструє, що вихід з російського ринку західного бізнесу – це не просто економічне рішення. Це питання репутації, відповідальності та стратегічного бачення. Зберігання навіть пасивної присутності у війні може коштувати набагато дорожче, ніж фінансові втрати від повного виходу.
Моральна дилема та виклики для Європи
Для ЄС Райффайзен – це урок, який неможливо ігнорувати. Європейські країни повинні розуміти, що не кожен бізнес готовий пожертвувати доходом для етичних принципів. Відсутність чітких санкцій чи реальних покарань стимулює компанію залишатися на ринках, пов'язаних з правами людини та військовими злочинами.
Відтепер кожне рішення європейських компаній щодо діяльності в Росії слід розглядати через об'єктив колективної відповідальності. Зрештою, економічна підтримка агресора – навіть непрямого – означає продовження конфлікту, нових жертв та відсутності справедливості.
