Порнографія в Україні: заборона радянських часів чи джерело податкових надходжень під час війни?

Україна вже понад рік живе у надзвичайно складних умовах, викликаних повномасштабною військовою агресією з боку Росії. Проте, крім нагальних оборонних і політичних завдань, у державі не припиняються дискусії з питань, які на перший погляд можуть здатися другорядними або несвоєчасними. Одне з них — потенційна легалізація порнографії. Парадокс полягає в тому, що чимало українських творців відвертого контенту на платформах на кшталт OnlyFans уже сьогодні сумлінно сплачують податки в український бюджет і підтримують таким чином обороноздатність країни. Утім, водночас вони можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за статтею 301 Кримінального кодексу України, що забороняє виробництво, поширення та навіть зберігання порнографічних матеріалів.

Заборона радянських часів і реалії сучасного ринку

Стаття 301 КК України сягає своїм корінням радянських часів, коли існувало офіційне твердження «у СРСР сексу немає» — фактичне табуювання всього, що виходило за межі консервативної моралі, і покарання всіх, хто ті межі порушував. Наразі, після десятиліть незалежності, економічної та інформаційної глобалізації, стрімкого розвитку цифрових платформ і банківських сервісів, система заборон із «совковим» відтінком видається анахронізмом. Для порівняння: у більшості країн Європи, а також у США виробництво й поширення порно або цілком дозволені, або принаймні не криміналізовані так жорстко, як в Україні.

Законодавча суперечність полягає в тому, що представники українських податкових органів не лише знають про існування творців порноконтенту, а й активно стежать за їхніми доходами, вимагаючи сплати податків і зборів. Доходи від роботи на платформах на кшталт OnlyFans можуть бути чималими: від десятків тисяч доларів на рік до мільйонів. З огляду на важке фінансове становище країни в умовах війни з Росією, кожна додаткова гривня надходжень до бюджету є критично важливою. Показово, що відомі випадки, коли моделі OnlyFans чи творці контенту отримували по кілька мільйонів доларів, і податкова служба фіксувала ці надходження як суттєві.

Водночас наявні законодавчі норми загрожують таким «податковим платникам» тюремними строками на три-п’ять років. Це створює ситуацію «подвійних стандартів» або, як висловлюються самі творці: «Ви готові брати наші податки, але не готові залишити нас у спокої».

Заступник голови фінансового комітету Верховної Ради України Ярослав Железняк виступає за легалізацію порнографії. Оксана Парафенюк

Творці в «сірій зоні»: платиш державі — ризикуєш свободою

Із такою дилемою стикнулася, зокрема, 30-річна Карина (ім’я змінене), яка вже п’ять років працює в індустрії відвертого контенту, розміщуючи свої фото та відео на OnlyFans. Вона чесно задекларувала свої доходи перед податковою та сплатила величезну суму — понад 450 тисяч доларів податків. Проте згодом її житло було обшукане, а техніку вилучено, після чого поліція офіційно повідомила про початок кримінального провадження за статтею 301 КК України. Фактично, жінку можуть покарати за ту саму діяльність, від якої держава одночасно отримала податкові відрахування.

Карина розповідає, що, коли отримала лист із податкової з вимогою сплати за прибуток у розмірі 3,1 мільйона доларів, вона не стала оскаржувати суму чи вступати в дискусії — негайно все сплатила. На її думку, в умовах, коли країна перебуває у стані війни, виявляти фінансову дисципліну логічно й патріотично. Однак «каральна» сторона питання її буквально шокувала. Як каже сама Карина: «Я не можу зрозуміти, як так: ви берете мої гроші, а потім кажете, що я скоїла кримінальний злочин. Це абсурд і повертає до радянського підходу, коли секс нібито “не існує”».

Її історію підтверджує й адвокатка зі справ оподаткування та супроводу IT-бізнесу Леся Михайленко, яка розповідає, що частина її клієнтів уже виїхала за кордон, побоюючись арештів. «Люди хотіли сплачувати податки, не приховували свої доходи, працювали прозоро. Держава виграла від цього, отримавши додаткові надходження. Але після того почалися кримінальні провадження та обшуки. Це лише створює недовіру до власної країни й спонукає людей тікати в безпечніше правове поле», — зазначає Михайленко.

Схожа історія трапилася зі Світланою (також ім’я змінене), 38-річною моделлю OnlyFans, яка створює контент разом із чоловіком. Отримавши від податкової лист із вимогою за 15 днів сплатити податок із прибутку, що становив близько 4 мільйонів доларів, Світлана це негайно зробила. Вона наголошує, що давно підтримує армію, жертвуючи гроші та допомагаючи військовим, однак тепер перебуває під слідством так само, як і Карина. Для подружжя була шоком ситуація, коли, здавалося б, «усе врегулювали» із податковою, а за кілька тижнів в оселю нагрянули поліцейські з обшуком і ордером за тією ж статтею 301. Страх за власну безпеку змусив їх видаляти всі матеріали, які можна було б інкримінувати як «порнографічні», і переховуватися.

Ініціатива Ярослава Железняка: законопроєкт про декриміналізацію

За виправлення законодавчої колізії взявся Ярослав Железняк — заступник голови парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. Він вважає, що заборона порнографії в сучасному вигляді є радянським атавізмом, який шкодить не лише дорослим громадянам, що вільно обирають вид своєї діяльності, а й економіці держави. З одного боку, Україна в умовах війни шукає всі можливі джерела додаткових фінансових надходжень. З іншого — криміналізація відвертої продукції відлякує тих, хто міг би працювати відкрито й продовжувати чесно платити податки.

Законопроєкт Железняка, зареєстрований у Верховній Раді в листопаді, передбачає декриміналізацію виробництва та поширення порнографії для дорослих за згодою всіх учасників і в усвідомленому форматі. Цей документ уже здобув попередню підтримку парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності. За словами самого Железняка, він зібрав 210 підписів «за» із необхідних 226 голосів для проходження законопроєкту. Серед співавторів — 26 народних депутатів, у тому числі представники партії «Слуга Народу».

На підтримку ініціативи висловився й голова парламентського комітету з питань фінансів Данило Гетманцев. Він публічно відзначив важливий внесок творців контенту на OnlyFans, які, за його словами, перерахували до бюджету близько 1,6 мільйона доларів, і назвав це «відповідальною позицією» в період воєнного часу. Водночас політик наголосив: «Фестиваль лицемірства, коли з одного боку суспільство “морально засуджує”, а з іншого — бере гроші для армії, треба припиняти».

За даними Державної податкової служби, українці заробили на OnlyFans від 2020-го до 2022 року 123 мільйони доларів, а сама платформа налічує орієнтовно 3,5 тисячі активних українських акаунтів. Зрозуміло, не всі вони публікують контент, що формально підпадає під поняття «порно» — хтось обмежується еротикою чи ню-фото. Проте саме «порнографія» з погляду українського закону перебуває під особливою забороною і карається.

Суспільна мораль проти економічної доцільності

Попри перспективу додаткових податкових надходжень (за підрахунками Better Regulation Delivery Office, вони можуть сягнути 12,3 мільйона доларів на рік), у Верховній Раді та суспільстві є й противники легалізації. Так, лідерка однієї з опозиційних партій Юлія Тимошенко публічно виступила проти ініціативи: «Що ви робите? Займіться тим, що справді важливо для людей та для країни під час війни». Інші депутати, переважно консервативних поглядів, заявляють про «загрозу моральності». Зокрема, начальник Нацполіції Іван Вигівський теж наголосив, що зняття заборони на порнографічний контент може мати «негативний вплив на суспільні цінності».

Прихильники декриміналізації у відповідь звертають увагу, що їхній законопроєкт не змінює відповідальності за проституцію, торгівлю людьми та дитячу порнографію — тобто сфери, де дійсно є або може бути фігурантом людина, яка потребує захисту від експлуатації чи насильства. Законопроєкт лише легалізує діяльність дорослих із повною згодою учасників. На думку адвокатів і правозахисників, правоохоронці витрачають надто багато часу й ресурсів на виявлення та покарання тих, хто просто займається секс-бізнесом онлайн чи офлайн без жодної шкоди третім особам. За офіційною статистикою, у 2024 році кількість справ, відкритих за ст. 301 КК, наблизилася до півтори тисячі, що майже вдвічі перевищує показники попереднього року.

Заступник голови фінансового комітету у Верховній Раді переконаний, що доведеться докласти зусиль, аби пояснити суспільству та колегам-депутатам, чому декриміналізація порно важлива в сучасних реаліях. Железняк наводить приклад європейських країн, де реформи у сфері сексуальних послуг дозволили водночас підвищити надходження до бюджету та краще захистити громадян від експлуатації. Крім того, він упевнений, що дорослі люди мають право самостійно визначати власні межі моралі та доступу до відвертих матеріалів, а роль держави — лише встановлювати чіткі обмеження, аби не порушувалися права неповнолітніх чи не використовувалися примусові методи.

Туфлі на високих підборах, які Карина використовує для створення контенту для свого акаунту OnlyFans. Оксана Парафенюк

Аргументи проти легалізації: мораль, культура й військовий час

Найчастіше опоненти законопроєкту наводять морально-етичні міркування. Зокрема, вони зауважують, що частина суспільства (особливо в релігійних громадах) вважає порно неприпустимим у принципі. Дехто вбачає загрозу «розбещенню молоді» та «пропаганді розпусти», хоча й визнає, що заборонити порно в інтернеті на практиці складно. Особливу гостроту цим закидам надає воєнний час, коли вважається, що всі ресурси та зусилля мають бути спрямовані виключно на оборону та допомогу людям, які опинилися у важких умовах війни.

Однак представники сфери виробництва контенту для дорослих апелюють: «Ми не відволікаємо нікого від фронту, не шкодимо державі. Ми, навпаки, даємо додаткові кошти на армію, оскільки чесно платимо податки». На їхнє переконання, пропонований законопроєкт дасть змогу й іншим залучитися до легального ринку та уникнути «сірих» чи кримінальних схем, які зовсім не приносять користі бюджету.

Чи готове українське суспільство?

Питання декриміналізації порно — це не просто боротьба за права вебмоделей чи «гаряча тема» для медіа. Це вияв більш широкого процесу: переосмислення ролі держави, права особистості на самовираження, перегляд спадку радянської епохи, коли офіційно «сексу не існувало». Україна, яка прагне інтеграції до Європейського Союзу, має показати, що здатна оновлювати власні закони відповідно до сучасних реалій, у тому числі, коли йдеться про чутливі сфери.

Крім того, світова тенденція свідчить: чимало держав або вже узаконили виробництво порнографії, або принаймні лібералізували законодавство, аби не переслідувати дорослих, які добровільно створюють і поширюють відверті матеріали. Заборонені залишаються лише дії, пов’язані з експлуатацією дітей, примусом чи продажем людської гідності. Для України ж варто чітко відокремити злочинні дії (примус, торгівля людьми, дитяча порнографія) від добровільної діяльності дорослих, які готові декларувати свої доходи й допомагати фінансово армії.

Що може змінитися?

Поточний текст законопроєкту передбачає зміни до Кримінального кодексу, які мали б зняти автоматичну загрозу ув’язнення для виробників і поширювачів матеріалів «для дорослих», за умови, що між учасниками немає примусу чи інших протиправних дій. Цілком логічно, що такі кроки мають супроводжуватися і додатковими роз’ясненнями для правоохоронців, судових органів, органів влади. Якщо документ отримає підтримку в сесійній залі, тоді людям на кшталт Карини й Світлани не доведеться ховатися й боятися, що черговий платіж податків обернеться кримінальним переслідуванням.

Поки що можна говорити про достатню кількість голосів у парламенті, проте завжди є ризик, що законопроєкт «зависне» через політичні інтереси або внутрішні домовленості. Дехто з депутатів, попри прогресивну риторику, досі побоюється «народного обурення» або не хоче псувати відносини з консервативними виборцями. Водночас нагальність економічних викликів, потреби війська та тиск збоку молодого покоління, для якого цифровий простір давно став місцем заробітку, можуть стати вирішальними чинниками.

Потенційний ефект для бюджету

Better Regulation Delivery Office оцінило, що приблизно 10% від загальних доходів у сфері цифрового контенту для дорослих можуть осідати в бюджеті у вигляді податків і зборів, якщо держава створить чіткі правила гри та припинить кримінальне переслідування. Такий додатковий дохід у розмірі близько 12,3 мільйона доларів на рік уже здатен забезпечити, приміром, закупівлю тисяч безпілотників або підтримку окремих судових інституцій, які борються з корупцією.

Замість цього правоохоронна система, за інформацією тих же дослідників, витрачає значні ресурси на розслідування «порнографічних справ» — майже півтори тисячі за минулий рік. Це відволікає поліцейських від важливіших для громадського порядку чи безпеки напрямів, а суди — від розгляду корупційних чи насильницьких злочинів.

Карина наполягає, що контент, який вона створює, нешкідливий. «Я фотографую себе і продаю», — сказала вона. “Ось і все. Я нікому не завдаю шкоди”. Оксана Парафенюк

Шанс на логічну й економічно доцільну реформу

Попри те, що війна ставить нагальні питання щодо самого виживання української держави та народу, це не означає, що інші сфери суспільного життя мають остаточно «зависнути» в правовому вакуумі. Ситуація з подвійним підходом до податкових надходжень від порнографічного контенту є яскравим прикладом недосконалості чинного законодавства. Люди, які займаються створенням еротичних і порнографічних матеріалів для дорослих, сумлінно сплачують податки — і в той же час змушені оминати статтю 301, під ризиком ув’язнення. Для держави, яка цінує кожну гривню в бюджеті, логічніше створити прозорі умови, а не підштовхувати людей до відтоку за кордон.

Законопроєкт про декриміналізацію, ініційований Ярославом Железняком і підтриманий іншими народними депутатами, може не лише прибрати цю суперечність, а й підштовхнути українське суспільство до відвертої розмови про свободу вибору, мораль і роль держави в особистому житті громадян. При грамотному регулюванні та чітких обмеженнях (захист неповнолітніх, заборона примусу) це дасть змогу отримати додаткові податкові надходження, краще контролювати галузь і звільнити правоохоронні органи від «полювання на відвертий контент» у цифрову епоху, коли фактично будь-які обмеження стають формальністю.

Головне, аби це перетворення не перетворилося на «політичне шоу» й не загубилося в тіні інших гострих викликів війни. Чимало творців відвертого контенту в Україні вже підтвердили готовність працювати легально й підтримувати армію. Залишилося лише, щоб парламент знайшов у собі сили проголосувати за логічну реформу, а суспільство — ознайомитися з фактами й зробити власні висновки. Урешті-решт, ідеться про дорослих людей, які мають право розпоряджатися своїм тілом і роботою так, як вважають за потрібне, якщо це не шкодить іншим.

Україна все ще продовжує боротися за свою незалежність і демократичне майбутнє, тому подібні питання недоречні лише на перший погляд. Насправді, це елемент ширшого процесу відмови від застарілих норм, які більше не відображають реалій XXI століття. Якщо Україна прагне стати державою з прозорими правилами і налаштованою на реформи економіки, то вона має провести чітку межу між дійсно небезпечними злочинами проти людини й добровільною діяльністю, що здатна приносити прибуток і для авторів, і для державної скарбниці.

Час покаже, чи зможе Верховна Рада зберегти необхідну кількість голосів, аби таки схвалити цю ініціативу, і як далі будуть розвиватися відносини між правоохоронцями та творцями «відвертої» індустрії. Але вже сьогодні очевидно, що проблема не розсмокчеться сама собою: податкові надходження від дорослого контенту існують, і їхня сума лише зростатиме. І перед закономодавцями постає вибір: або продовжувати «святкувати лицемірство», як це називають самі автори законопроєкту, або ж нарешті вирішити питання в правовому полі, переглянувши рудименти радянської доби і забезпечивши послідовність між оподаткуванням та карним правом.