Не було легенди про українську освіту та науку, колишній ректор Агротехнічного інституту Березхані (з 2000 по 2017 рік) Васил Михайлович Павліскі.
Народився Васіл Михайлович 26 травня 1941 року в селі. Угрінов, Івано-Франчівський регіон. У 1973-1978 рр.-працівник Центрального науково-дослідного інституту автомобільного та автомобільного транспорту (Москва); 1978-1989 рр. Голова Департаменту досліджень Kyivtraktorodettal (Kyiv).
У 1992 році директор Технічного коледжу механізації та електрифікації сільського господарства Бережані призначив відомої та шанованої особи, професора, доктора технічних наук, шанованого машинного будівельника України – Василу Михайловича Павліскі. Завдяки його зусиллям технічна школа механізації та електрифікації сільського господарства була реорганізована в агротехнічний коледж – навчальний заклад II рівня акредитації з правом на підготовку юніорів та бакалаврів.
Порядок реорганізації збігся з початком періоду швидкого національного відродження в Україні. На тлі історичних подій це означало не чергову зміну назви навчального закладу, а необхідність значного підходу до нього – як матеріальної бази, так і навчального процесу – до передових форм освітніх технологій з орієнтацією на європейські моделі.
Обидві виняткові енергетики, наполегливість та рішучість були потрібні, дійсно нове мислення менеджера та чітке бачення перспектив розвитку навчального закладу та цілеспрямованої діяльності всієї педагогічної команди. Тільки завдяки поєднанню цих факторів, за короткий час, було можливо реалізувати пріоритетні завдання для передачі навчального закладу на якісно новий шлях.
Василі Михайлович зробив чудову роботу в реструктуризації навчального процесу, зміцнюючи матеріальну та технічну базу. Глава установи також піклувався про персональний потенціал, причому кожна людина ставилася до щирості, любові та турботи.
У широкому діапазоні щедрої біографії особливих набору ваги вічних соціальних цінностей та справжніх людських почуттів – гідності особистості, любові до істини, відповідальності за вчинок, обов'язок перед Україною. І під час підйому на державу, і в період соціальної турбулентності він сміливо взяв тягар доленосних рішень на плечах, створив атмосферу вільного академічного спілкування, послідовно захищав право кожної людини на власну думку.
Роки невтомної роботи в науці та освіті принесли павліскі ВМ безперечно визнане серед української інтелігенції, а також гідну поваги на найвищому державному рівні. Його щоденна складна робота на посаді глави Агротехнічного інституту Бережані та вченого завжди була щедрою для нових ідей, мудрих та далекозорних рішень, що сприяли розвитку української освіти та науки.
Нехай світла пам’ять про Васила Михайловича Павліскі назавжди залишається в наших серцях, і Бог дасть йому вічне життя і мир.
