У маленькому селі поблизу Бучача Тернопільської області збереглися руїни замку, збудованого ще у 1600 році. Наявність цієї фортеці, яка свого часу захищала від ворогів, дала селу назву – Підзамочок. Була допоміжною обороною для Бучацького замку. У заповіднику «Замки Тернопілля», до якого належить ця пам’ятка, розповів її історія
Місцевий замок збудував Ян Бучацький-Творовський гербу «Пилява». Його архітектура є зразком фортифікаційного будівництва XV століття. У той час впроваджувалися новітні методи будівництва таких будівель. Підзамочівська фортеця має форму неправильного чотирикутника 90х80 м. Міцні стіни товщиною до півтора метрів досягають висоти 4-6 м.
Вид на фортецю зверху (фото Романа Бречка з Вікіпедії)
З південного боку була виїзна брама, вона добре збереглася разом із гербом над нею. На столі є латинський вислів Sustine et abstine («Наполегливість і стриманість») і підпис Jan Zbożny Buczacki. Під ним картуш із зображенням герба, на якому три стріли між літерами АВ підтримують два леви. Вони спираються передніми ногами на постаменти дошки з невиразним написом латиною: Polypotente obtine 1600 August (Влада отримана (в) серпні 1600 р.). Під знаком — маскарон у вигляді виноградної лози.
Герб на в'їзних воротах (фото Tomasz Leśniowski з Wikipedia)
Весь комплекс оточений оборонним муром із численними бійницями
Поруч були підвали, де зберігалися припаси і ув'язнювали в'язнів. Біля північної стіни був двоповерховий житловий палац з п'ятикутною вежею. У нинішніх руїнах помітні залишки планування кімнат.
Реконструкція Підзамчівського палацу (автор Андрій Поліщук)
Весь комплекс оточений оборонним муром із численними бійницями, а входи до замку колись були додатково захищені валами та ровами. Охороняючи Бучач, Підзамочек неодноразово зазнавав нападів ворогів, які врешті-решт його знищили. Цей факт був зафіксований у записах француза д'Алейрака в 1684 році.
Сучасний вигляд замку на Підзамочку (фото заповідника “Замки Тернопілля”)
Після цього замок використовувався як резиденція до середини XVIII століття. До 1780 року власником замку був Микола Потоцький, але після нього пам'ятка занепала. Його нащадки вирішили розібрати фортецю на будівельні матеріали. Добре, що не встигли реалізувати цей задум.
У 1807-1869 роках у фортеці працювала паперова фабрика, яка використовувала енергію води. Нинішні руїни уособлюють тип будівництва тогочасного Поділля.
