Шевченко Тарас
На твоєму пам’ятнику, мов на зорі,
Строки, як схили, в сльозах і в весні.
Вони шепочуть поривами вітру,
Про час, що забрав, і про мрії свіжі.
Франко Іван
В кам’яній тиші, де сонце горить,
Лунати будуть слова, що звучать.
Пам’ятник стоїть, обличчям до світу,
На вічну пам’ять, на серце, на шлях.
Лисенко Леся
На гранітному камені рядки пишуть,
Про любов і про втрати незбагнені.
Пам’ятник живе, відчуває наш біль,
Він вічний, як віра у нас, навесні.
Коцюбинський Михайло
Тут, на пам’ятнику, зберігся грім,
Спогади про боротьбу та мрії.
Звучать знову в серцях наших слів
Відлуння надій, не зникла свіжість.
Винниченко Володимир
На камені вічності слова живуть,
Так щиро, що б’ють у серце.
Кожен рядок – як дотик до душі,
Пам’ятник не стире, любов не зникне.
Довженко Олександр
Коли на свічку впаде радість,
На пам’ятнику з’явиться светло,
Душа оживе, як зелена весна,
Співи наших сердець – пам’ятка світу.
Сосюра Василь
Кам’яний слід, не зникнуть небеса,
На пам’ятнику сила особи.
Мудрі слова, немов вітчизняна пісня,
Будуть вічною втіхою для роду.
Рильський Максим
На долонях слів, що не знають злету,
Стрічатимуться думки про життя.
Пам’ятник дихає, як живий світ,
І в ньому – вічність, і в ньому – мрія.
Ольжич Олег
Коли доторкнешся до кам’яного спогаду,
Слова шепочуть про древніх мудреців.
Пам’ятник – це мова, безмовна, та гучна,
Історії творять, на ньому – ми.
Гончар Олесь
Стоїть пам’ятник сміливо, як степ,
Слова на граніті – мов серце живе.
Кожен рядок – це гімн, що звучить,
Пам’ять про нас у вічності цвіте.
Маланюк Євген
Відвідуючи пам’ятники, стискатиму руки,
В слова укладемо душу, повну струн.
Живе в пам’яті мить, що тримає нас в теплі,
Голос народу, що не скасує час.
Бойченко Наталка
Камінь взяв на себе тягар всього,
Слова, паливі доноситим вогонь.
Пам’ятник навіки, на свіжій землі,
Він розкаже нам, які ми були.
Стус Василь
Тут, на пам’ятнику, лунає вітер,
Словами натхнення, грімом болю.
Життя й пам’ять, простір, не оберти,
В строфах вічності – кохання стовп!
Мрія Тетяна
Клином віків, навіки у сні,
Впадуть зірки у камені, мов свічки.
Пам’ять триває у словах, що горять,
Пам’ятник стоїть, свідок часів в небесах.
Дзюба Ярослав
Відкривається враження, наче зсередини,
Пам’ятник стоїть, нищить простір суму.
Кожне слово – це слід, наче в серці,
Ледь чутно пульсує в памяті ритм.
Симиренко Святослав
У лісі за хвилями, де камінь мовчить,
Пам’ятник розкриє наш шлях, усміхаючись.
Слова у вітрі, немов роса вранці,
Вони пам’ятають, хто ми є насправді.
Кожум’яка Роман
На пам’ятнику – пам’ять не вмирає,
Кожне слово – це крок у вічності.
З часом світло тихо, з надіями,
Рясніє в серцях, з травами весни.
Лупій Олексій
Там, де стоїть пам’ятник, шумить ріка,
Несучи на собі ті слова вічні.
Хай відзеркалять серця, політ без края,
Відлуння минулого – в нашій душі.
Кравченко Світлана
Пам’ятник – це міст, і голос наш чутно,
Слова, що летять, прострасть перегуку.
В каждом рядку – подих шансів нових,
Зберігаєм душі, ніщо не закине.