Коваленко Олександр
На камені написане ім’я,
Тебе, рідна мати, я плекаю в снах.
Твої ніжні руки дарували надію,
Твоя усмішка – наше заспокоєння в страхах.
Тепер я тут, у тиші, на самоті,
Квіти кладу до пам’ятника твоєму.
Пам’ять жива, в серці глибоко ти,
В хвилях моїх думок, у кожному дні.
Мельник Ірина
Матусю люба, ти в вітрах шепочеш,
Кожен мій крок — це твій вічний слід.
Серце моє, як лампада, горить,
Твоя пам’ять — мій світ, мій тихий куток.
З тобою я наче в оазисі живу,
Де твій образ світиться, як ясна зоря.
Тобі я вклонюся весь час, до гробу,
Мамо, ти в серці моєму — живеш завжди, не без труда.
Печерська Олена
У пам’ятнику на граніті,
Вічна пам’ять, ім’я твоє.
Твої очі – мої зірки на світі,
В кожному дні твій дух живе.
Я кладу квіти, зелені роси,
На камені — твій слід, не зітри.
Для мене ти завжди — як безмежні коси,
Неповторна, мила, як вечірні вітри.
Сидоренко Василь
О, матері! У сни снилася тобі,
Твої риси в пам’яті — так близькі.
Я відчуваю твою теплоту,
На цьому місці — лише спогади з роки.
Пам’ятник тобі — символ вірності,
У серці твоєму радістю живу.
Нехай час минає, та все ж завжди,
Твоя любов — це безсмертне слово, яке чую.
Дяченко Катерина
Затуливши очі, я до тебе йду,
Тепло маминих рук — вічна обитель.
Твій пам’ятник, як серце, я бережу,
Ти для мене — таємниця і світло в тишині.
Кожна квітка — для тебе, рідне,
В пам’яті живеш, як вічна пристрасть.
Мобілі та вітри шепочуть твій слід,
Матусю, дякую за все, тіждень без краю.
Шевченко Андрій
Промінь сонця над камінням ллється,
Твоя пам’ять — святий вогонь.
Ти завжди живеш в моїх колісях,
Ехо років, що минають без шкоди.
Твоя усмішка — мій вірний гід,
Мамо, пам’ятаю, завжди тут.
Вічність на камені — наш спільний слід,
В серці твій вічний наш рід.
Мартиненко Олександр
Ти — моя муза, що в серці співає,
На камені пам’яті — з кожию душі.
Твої сни, як мрії, слова не вкрадає,
У кожному дні, у кожному чутті.
Пам’ять твоя, як весняна трава,
У святах, у сльозах, ходжу на могилу.
Ти з нами, мамо, у люблячій вина,
Твоя доброта, як світло, — надія плинула.
Лавренюк Ганна
У вічності ти, моя рідна, жива,
На камені світу візьму твоє ім’я.
Квіткові аромати тягнуться в небеса,
Твоя любов — моя вічна надія.
Мамо, для мене ти незабутня мить,
В спогадах ти — промінь ясної зірки.
На цьому місці, де тихо палає вітчизна,
Всесвіт тебе не зітре, бо ти — в небі.
Слобожанський Олег
На граніті твоя пам’ять вічно витає,
У кожному шепоті чую рідний спокій.
Ти — моя сутність, мама, я тебе не зраджаю,
Дні минають, та люблю без спокою.
В цей день я прийшов до тебе з теплом,
Пам’ятай, матусю, ти завжди зі мною.
Квітковий вінок переживе цей рух,
Нехай ти в небесах, я тепер з тобою.
Гриненко Ілля
Тут, на цій могилі, в пір’ї реальності,
Твої слова звучать, як заклинання.
У пам’яті зберігатиму любов до вічності,
Твоя душа — в ритмі найтоншого танцю.
Пам’ять — наш зв’язок, невидима нитка,
Квіти до тебе — святий поклик любові.
В моменті тиші я мрію про тобі,
Ти — моє джерело, вічне знову життя.
Лисенко Анастасія
О, мама моя, як вітри пам’яті,
У серце твоє залишила я слід.
На пам’ятнику твоє ім’я,
Ядерна любов, що приносить в світі мир.
Точно знатиму, де шукати тепла,
І разом з сердечним ритмом твого ім’я.
На безкраїх просторах у щасті я відчула,
Тепер живу, бо ти — моя свята весна.
Чорнобай Петро
Каміння холодне, та теплом обійми,
Така вже доля — вірний слід зберіг.
Твоя пам’ять — як радість у тайнах зими,
Ти навіки в мені, кожен момент — оберіг.
У знаках зірок твій образ світиться,
Я до тебе приходитиму знов і знову.
Твоя любов, як спогади, — суть без меж,
Матусю, ти у серці, не забуть, а розкрійте.
Ткаченко Софія
Ти зроду вчила вірити в дива,
Мамо, на камені — літера — добра.
У світлі вечора твоє ім’я — святий промінь,
У вічній кімнаті душі, де завжди та сама.
Віддавшись кожному дню, я пам’ятаю,
Твої кроки й тугу, що жодного разу не забрала.
Моє серце, немов весна, ніколи не старіє,
Ти в кожній неначе у бездонному плаванні.
Голуб Олексій
У спогадах живеш, неначе зірка,
Твоє ім’я відлунює в світі нашому.
Пам’ятник тобі — це погляд у безкінечність,
А любов твоя — невмируще полум’я.
Там де трава зелена, у тихому лузі,
Твої сліди, немов натхнення вітрів.
Я відчуваю ніжність: «Пам’ятай, люба,
Ти завжди в мені, в кожному святі серця».
Сосновий Ігор
Рідні слова, серед луни й тиші,
Ти знову тут, неначе з осені.
У думках твоїх руки — безмежна втіха,
На пам’ятнику пишу твоє ім’я навіки.
Не забуду ті часи, що були були,
Мамо, ти — мій маяк у принятьях нових.
Усміхаючись, я зустрічаю знову,
Бо твоє серце всередині — मेरी धड़कना।
Вершигора Тетяна
На граніті, що палає, твоє ім’я,
Всі слова — обіцянка, що тобі я дам.
Пам’ятай, матусю, ти завжди з нами,
В кожному помислі, у доброму сні.
І нехай час біжить, спогади сиві,
Завжди у поєднанні слів я прочитаю.
Твоя любов — це небо в рідній чудовості,
В серці залишилась, як картина — в праотцях.
Виноградов Юрій
У тиші молитви звучить твоє ім’я,
На пам’ятнику, де сльози з радощів.
Матусю рідна, ти живеш у мені,
У спогадах, що зростають, як дерева люті.
В ці дні, коли згадую про тебе,
Квіти кладу, пам’яті тому — святість.
Твоя душа в політлі, не зникне ніколи,
Твоє серце — моя вічна благодатність.
Храмчук Ірина
В пам’яті твоїх днів — неповторні примірки,
Я їду до тебе, у серце твоє.
Матусю, з тобою мій дух не потерпить,
У пам’ятнику твоє ім’я завжди зросте.
Словами тепла, що з небес летять,
Ти зі мною, неначе в усмішках з віком.
Твоя мудрість — в рідному слові,
У тіні пам’яті — спогад моєї любові.