Шевченко Тарас
Село моє, де вечір м’яко ллє,
Де мрії в небі м’яко сплять,
Де зозуля крадькома кукує,
І гілка знову зелень витчать.
Там хатинка схована в саду,
Де мати борщ варить щодня,
А білий оберіг на вікні,
Від спокус несе мені життя.
Франко Іван
На полях моїх вітри свище,
І трави шепочуть ніжний спів.
В кожнім куточку — доброта,
На селі живе любов, як звичай.
Під зоряним небом йдемо в хоровод,
Тут серце від болю відволікло.
І знову звучить визвольний гімн,
Бо я тут, я живу, я маю все.
Грінченко Борис
Від ранку до вечора минає,
Як добра душа на південь летить,
В моєму селі стара гілка стоїть,
Вокруг неї спогадів крила.
Каплиця біліє, в полях дзвенить,
Зранку й до вечора трави свіжі.
Це краса, що в серці живе,
Це село, що з мрій не втікло.
Лесинській Сергій
Просторі поля, вітри, ріки,
Село, що в серці завжди зберігаю.
В шуршавих гаях, де пташки злітають,
Дуже важливо мені, я знаю.
Діти вбирають в себе красу,
Створюючи світи, несучи життя.
Безцінні традиції, через роки,
Село моє — це скарб, без тривог і зла.
Коцюбинський Михайло
Село моє — під сонцем і під місяцем,
Тут у кожнім звуці бринить сподівання.
В тихій перерві між полями та лісами
Звучить моя пісня про вічне кохання.
Калина цвіте, річка мчить за хмарами,
Ласка традицій в росі якійсь.
Я досі слухаю поклик рідної землі,
Село моє в серці, у кожній думці.
Максименко Тетяна
У селі, де дозріває жито,
І за плугом чути стук серця,
Там бабусині руки знову беруть,
Де село живе у відношеннях щирих.
Кождий радісний ранок в багрянці,
Сонце знову нам відкриває шлях.
І хочеться вірити, що знову буде,
Село моє — це мій жар-птиця.
Сосюра Володимир
Сові під вечер, в тиші мрій,
Де глинисті хати мовчать,
Село моє, простір надій,
Де серце вмирає, кохає, літає.
Завтра знову виїду до лісу,
Все те, що втратив, спливе у мріях.
Так важливо пам’ятати про друге,
Село моє, в тобі я живу.
Ольжич Олександр
Село моє, твої соковиті поля,
Де зелень фарбами пестить серце.
Там біжить річка, де щастя сія,
Село моє, в тобі є справедливість.
По стежці воно веде —
Аж до горизонту, до свого дива.
У селі кожен прийде до свого,
Бо серце в тобі, о рідна земле.
Багряний Павло
У селі веселиться життя,
Там зорі тліють на вечірній імлі.
Де світло дарує радість знову,
В мості платанів тиші не професу.
Готую радість в дитячих голосах,
Там на вулицях знову мрії,
Де родинні зв’язки накладають,
Як мати оселила се.
Малишко Андрій
Село, де берізки скрізь ростуть,
Де серце пісне, хвилює світ.
Тут нації, мрії — чекають нас,
Село, де слова продовжують жити.
Тисячі сходин у тиші пісні,
Де радість кукує своє щастя.
Село моє, я буду кохати,
З тобою в думках я знову в час.
Стефаник Василь
Де вітрів зораниці дмуть,
На полі, де збирають пшеницю.
Село моє, ти пахнеш хлібом,
Тут з серця беруть натхнення струни.
Традицій старих плети потоки,
Живе в нас пісня, а в ній любов.
Село таке рідне, як мати,
Я повертаюсь, щоб знову любити.
Ровицький Геннадій
На перелазі в підсумкові дні,
Село обіймає мрії веселі.
Дмитро, долина, розваги сміху,
Там, де серце на спинці, не вибачає.
Залишив дітям свою спадщину,
Сміх і відповідальність — завжди разом.
Село безумовно — кожен вірно знає,
Спів трав і звуків, медовий розмах.
Гулько Світлана
Коли закінчується вечір,
У селі запалюються вогні,
Все дихає щастям, як радість,
Тисячі потайних тонь.
Село моє, ти завжди живеш,
У мемуарі, у словах батьків.
Ці щирі почуття, глибокі,
Село добре, як сонце в небі.
Ганджа Олексій
Під дубами ми сідаємо,
Де свята річка за сонцем мріє.
Тут спогади я собі складаю,
Село в серці назавжди веселе.
Тут живе повага між людьми,
І кожен застає новий радісний день.
Мій дім, моя родина — все в самому серці,
Село, куди повертаємось знову.
Пальчевський Іван
У далеких полях лунає пісня,
Село моє, де рясно живуть,
Кожна квітка розквітає в чистій росі,
З серця беручи теплоту, руйнуючи сум.
Ласкаві традиції у дахах,
Де батьківські погляди світять.
Я відчуваю, як мрії з’являються,
Село моє, ти — мій дім навіки.
Костенко Ліна
Зайве в безтілі тільки кров,
Де дарують всі знаки тиші.
Село живе з неба, з землі,
Де любов є принципом в кожнім слові.
Обіймаю натхнення, дзякуй.
Твої добрі діла не забуду.
Це село — мій дім, поселення,
Тут завжди повертають знову.
Завгородній Ярослав
Вечорове село в безмежні свята,
І багато насаджені садочки зі світлом.
В повітрі утихає радість,
Село моє, бачення кохання мого.
Спогади, що завжди зі мною,
Вони втішають серце, як добрий друг.
Я завжди з тобою, що б не сталося,
Село моє, ти — мій вічний слід.