Шевченко Тарас
На межі сліз
Життя, мов річка, тече,
Лише мить — і станеться грім.
Сховається сонце вночі,
Коли приходить світлий біль.
Згадаю тих, кого любив,
І сльози ллються, мов дощ.
Хоча серце страждає мов слів,
У пам’яті їх не зітру, що б не було.
Франко Іван
Стежка до болю
Життя — твоя стежка, пізнай,
Кольори сліз, що ховаєш ти,
Кожен крок — це любов, це печаль,
Твій шлях — це мрії, що стало пустою.
Сліди на серці, що бились в роках,
Шрами, якими життя залило.
Плач за втраченим, радістю в страх,
Тепер не згадаю, що сталося знову.
Коцюбинський Михайло
Плакса весняна
Весна хитає гілки, як руки,
Сонце грає на долонях трав.
А я стою тут, мов у муці,
Як роса, що мліє в словах.
Життя навчило сміятись до сліз,
Але в глибині серце кукса.
Виразим думки, щоб не забути,
Бруньки надії — в кожному сльозі.
Ольжич Олесь
Душа в пеклі
У найтемніші ночі згадається світло,
Де правда і пам’ять — в сльозах спліта.
Забудь каву з тихим сумом,
Розкриті очі спогадів в снах.
Думаю, що життя — це не жарт,
Терпи, поки аж душа закипить.
В сльозах відчуєш вільний старт,
Вірю — за смутком прийде і радість.
Багряний Павло
Слізні крила
Моє життя — як пісня, без слів,
Лише ноти смутку, терзань.
Тихо звучать, наче серце, у сні,
Під покривом ночі — отож, без надії.
Як уявити радість без болю?
Не вийдеш з безодні, коли паде грім.
Слізні крила в проклятті свободи,
Завтра прийде — тож чекай, як завжди.
Загребельний Павло
Край життя
Край моїх думок, де лише мить,
Там висять сльози, як збиті вітри.
Забути не можу, а знову забути —
На столі найкращі руки людей.
Життя — це мозаїка з неприємного,
Бо в кожній картині десь є сльоза.
Хоч у серці — погашене небо,
Твоя свідомість вбирає спочатку.
Тичина Павло
Тиша сліз
Життя, ти святий, як радість для сліз,
І в тихому дотикові, в світі хай.
Я знову пишу, і перед очима
Зникає спогад, варто – знову давай.
Звук тиші шепоче, мов мантра в серці,
І сльози на листках — це ти, моє дихання.
Спинюся на мить, щоб зрозуміти,
Життя — це шлях до веселки мовлення.
Хвильовий Микола
Сльоза листя
Життя, що полонить у колах днів,
Як листя, що опадає з дерев.
Надія вмикається, заспокоює нас,
А сльози — це зари, що пробивають страх.
Згадаю, як мрії зложено ураз,
А щастя, мов зірка, зникає в тьмі.
Презентація часу — може, зранку,
Життя в сльозах, але з’явиться рутіна.
Жадан Сергій
На краю берега
На краю берега, де хвилі смутку,
Життя розкриває свої часи.
Сльози впадають у безодню,
Кожен надія — це тривога спогадів.
Ставлю свічку за тих, хто пішов,
Відгомін загублених, немов трави,
Бо в сльозах бачимо ми в них,
Різнокольорова райдуга — їхні мрії.
Стус Василь
Крики з глибин
Життя — це битва, що рветься в висоти,
Кожен потік софітами палає в сльозах.
Небо вітає, і знов у тиші,
Крики з глибин виринають в серцях.
Ніхто не скаже, де шлях у блакить,
Кайдани клянуть, мов пташки в рибу,
А я мрію про волю, про світ,
Лише сльози змивають ім’я в рівність.
Іванко Петро
Колискова сліз
Спи, мій сину, ніч настає,
У сльозах десь оживе тінь,
Життя — це баланс, дар і кінець,
А память — то пісня, з серцем разом.
Коли прокинешся, не бійся шуму,
Знай, що сльози — це частина твоєї пісні.
Вчитися жити — крізь вічні драми,
Кожна сльоза буде твоєю колисковою.
Капранов Віталій
Приплив болю
Вийшли сльози, як стрибки хвиль,
На березі щастя не край,
Життя на приколі, ніхто не спить,
А серце так стукає, як півень у гай.
Приплив болю — це ритм любові,
У сльозах відчуєш гармонію днів.
Пам’ятай, життя — це мозаїка мрій,
У кожній сльозі є роялті слів.