Кравченко Олена
Осіннє листя, золота мрія,
Клени ніжно шепчуть вітром,
Про минуле, про весни рухи,
А серце глибоко зажурене.
Відлуння Шевченка в кожнім слові,
Того, що вічно живе в дусі,
Вітер носить ноти його пісні,
Вітчизну в серці відчуваю знову.
Ткаченко Іван
Туман над полем, як шовк,
Обіймає рідний край,
Осінь вплітає в свій жорстокий жарт
Сльози і сміх, як вічний спогад.
Шевченковим словом дихає земля,
Пам’ять про нього візерунками квітне,
В кожному кроці стежка проста,
Там, де надія ніколи не вмре.
Бондаренко Марія
Осінь золотою, як мрія,
Листя падає, тане в тиші,
Тарас у віршах, в серце рие,
Нагадує нам про глибокі вірші.
Стежками Кобзаря гуляю у снах,
Чую, як річки співають про нас,
Усе, що втрачено, знову, в диханні,
Осінь веде нас у красу і час.
Гуменюк Сергій
Зорі ночі, темряви мрії,
Осінь малює узори над полями,
Відчуваю, як радість і печалі
Сплітаються разом у тихій раді.
Шевченкові рядки – ріки кохання,
Відлуння в серце мого народу,
Восени серце радіє знову,
Вірші його – це наче свободи.
Левченко Наталія
Жовтневе небо, апельсинові дні,
Осінь настала, і з нею сумні,
Тарасові думки повертають у час,
Де гривні у вітрах, де історії – мас.
У тиші шепочуть вітри з полів,
Звучать рядки, як радісні співи,
Шевченка голос в природі живе,
Осінь, що гріє, в пам’яті – красиве.
Павленко Дмитро
Коли осінь у кольорах золотих,
На полях танцюють сиві вітри,
Слово Тараса, як мантра в віках,
Не зникне ніколи, в серцях не зникне.
Нехай листя падає, хай сонце згасне,
Я знову в імені твоєму знайду,
Ті пісні, що ллються через час,
Складаю в римах, як свічу в бреду.
Шевченко Ярослав
На полях сходить мряка,
Осінь схованка споминів,
Відголоски минулого,
Шевченка поезії знову живі.
Сонце золоте сідає,
Листя в танці кружляє,
Душа розкривається в осені,
Слово його в серці квітне, цвіте.
Сироватка Анна
Листя жовте, трава в тіні,
Золото осені – весни доля,
Шевченкові вірші – води глибини,
В них зберігається наша історія, моя воля.
Згадую, як співав про край,
Ведучи нас у бійні бекання,
Осінь пише нові рукописи,
Промінням пронизує згорблені поля.
Чернецький Олександр
Падіння листя, листопад над нами,
Осінь малює картини в травах,
Звучать слова Шевченка,
Несуть нас у світ терпіння і правдав.
Вогні вечора пальцями грають,
Надивляться вечорові зірки,
В кожнім рядку – те, що живе,
Зовсім не вмирає, побачити це не страшно.
Костюк Крістіна
В осіннє ранку, в тіні мрій,
Шумлять дерева, сповіщають нам,
Чуємо Тарасові пісні,
Вони ведуть насрадісно, в дальнім саду.
Пам’ять про поезію весела,
Вона, як осінь, завжди має дім,
У серці кожному – ніжність тепла,
Сплітає наш шлях у любові ритмі.