Шевченко Тарас
Не вивчений вірш, що в серці мовчить,
Слова, що часом хвилюють, немов ураган.
Він – твій співрозмовник, таємна мить,
Чи можеш його почути, скажи, мій приятель?
Кольори в думках, мелодія вихор,
Вогонь в рядках, що погас не до краю.
Вірш, що в обіймах душі живе,
Чекає, щоб розкрив ти його, не інакше.
Франко Іван
Там, де рими кутять сни,
Не вивчений вірш, як світ неоднозначний.
Листя шепоче, вітру простір,
Вірш, що чекає свого творця без сумніву.
Прозорі сльози, пам’ять тонка,
Кожен рядок – це невловима мить.
Задум в душі, та слова як птаха,
Не вивчений вірш – надія у віддалі.
Кобилянська Ольга
Вірші ще не написані, не вчать,
Вони прагнуть свободи, щоб в серце зайти.
Титани думок, що завжди мовчать,
Невивчені рядки, що чекають на світ.
Теплі досвіди, сліди на землі,
Вірші в повітрі, як п’янка мелодія.
Незнайомі слова, що співають в залі,
Вірші, що вчать, як жити в гармонії.
Грінченко Борис
Не вивчений вірш, як тихе дихання,
У світі амбіцій та метушні,
Він шукає когось, щоб отримати знання,
Важливі рядки – рідкісний скарб на дні.
Бурі в словах, щербини в душі,
Він про нас, ти згадай, як колись.
В кожному вірші – своя істина,
Вірш, що живе, в нас знову з’явись.
Тичина Павло
Затихлий вірш, мов надрі Асгарда,
Не пізнаний шлях до зоряного вітру.
Тут думки літають, як пташки без порога,
Лінь обмежує, але серце горить у обірваній нитві.
Там світло сердець проникає крізь сутінь,
Вірш невивчений, без докорів свого я.
Він живе в нашій пам’яті, волошковий ній,
Цей пошук, ця мить – справжня безмежна.
Лисюк Олександр
У густих лісах, де завіса мовчить,
Не вивчений вірш сплітає коси зі слів.
Він живе без мети, в думках римує мить,
Спинись, відчуй – в ньому таять мрії живих.
Там, де кожен звук – це поклик води,
Не вивчений вірш про стежки у лісі.
Кожне слово в ньому, як згусток в дощі,
Танцює на вітрі, живе в миті іскри.
Гребенко Любов
Вірш, що не вивчено, та серце співає,
Скільки невідомого, десь сховане в снах.
Він вогнем палає, в думках гойдає,
Там, де готові прийняти тихий голос – страх.
У глибинах душі, неведеної тіні,
Слова, що стукають у двері всесвіту.
Не вивчений вірш сповістить про вогні,
Зруйнує стіни, запалить шлях і зміни.
Костенко Ліна
Лише просто вірш, такий непомітний,
Тінь мільйона слів, що блукають в голові.
Не вивчений, чекає, прихований в ритмі,
Щоб знайти нового сенсу хвилини.
Там, де слово – це сон, недосяжний повітря,
Вони прикриті ілюзією незримою.
Вірш, що блукає, як мрії в ночі,
Зачекай на прорив, як ранковий гімн живим.
Куліша Олександр
Не вивчений вірш, такий таємничий,
Мов тінь вранці, що чекає на світло.
У кожному рядку закладений потенціал,
Слова плетуться, як дні, що летять у минуле.
Він не знає меж, вглиб душі проникає,
Вибухи думок, спогади з’являються.
Кожен вірш – це шлях до нових відкриттів,
Не пізнаний дотик, що серце осяває.
Симоненко Василь
Вірш непізнаний, як небо і сонце,
Завжди готовий зламати ланцюга.
Слова, мов птахи, в небі кружляють,
Зливаються в музику, обіймами простяга.
Там, де мрії блукають в темряві,
Не вивчений вірш – це свобода бажання.
Він дійсно живе, мов пісня в траві,
У дотиках світла, у тиші знову.
Братковський Юрій
Не вивчений вірш, він небезпечний,
Під шумом життя, що минає щоденно.
Вусами рим, заплутаний в чергах,
Вимагає уваги, пронзений справжнім.
Загадка, невичерпнa, втікає в безмежжя,
Там, де серце стукає в ритм незнайомий.
Вірш, що живе, дихає в осінньому вітрі,
Тінь, що розкриває життя усунене сном.
Кравченко Максим
Вірш, що вивчений не був,
Слушна зупинка у серці на мильній лінії.
Потоки словесних рухів, в глибині гас,
Він живе у твоїх запитаннях, разом з тінями.
Лише рядок, простий, такий глибокий,
Мов з щоранкових думок, як ранковий сон.
Не вивчений вірш, з небом в обіймах,
Він тут, у нас, стукає, просить слів знову.