Тичина Павло
Осінь веде свій тихий бал,
Листя кружляє, перекотиполе,
В сонячних променях, вже не теплий зал,
Тепер лише спогад – горнеться до поля.
Золото браво співає у гаю,
Скрипка завиває, а хмари пливуть,
Осінь, як мати, у світ дає надію,
Серце безтурботно у ритмі б’ється, жде.
Забіла Ольга
Червоні ягоди на гілках,
Творять картини з насиченим фарбами:
Осінь кличе нас — забути страх,
Багатство барв у усіх жанрах.
Тож ходімо по тихих стежках,
Де вітер шепоче у лісових приталах,
Збираймо плоди, сповнені сміхом,
Осінь стає нашою найкращою піснею…
Сердюк Василь
Полотно небес змінило частини,
Сизий туман накриває поля.
Осінь, як митець — у кольорах спогадів,
В руках тримає вона sосвіти своє.
Шляхи, що ведуть до інших земель,
Золоті листки шумлять, співають таємниці.
У ритмі природи — вічність, а не єдність,
Осінь, мов нота, лунає у місті.
Костюк Ірина
Обертається світ в кольоровому вихрі,
Листя, немов мрії, летять у простір.
Цей день для нас — відлуння в минулому,
Шумить осінь, мов старовинний пісенник.
Вітер приносить аромат далеких країв,
Сонце пригадує жар, та світло тьмяніє,
На порозі зими, та серце співає
Про незабутню красу, яку осінь несе.
Коваленко Григорій
Сад осінній, жовте листя,
Коли грають вечірні тіні,
На кожній гілці – гомін співу,
Серця наповнені тугою спогадів.
Споглядаю в небесах, що зять осінню,
Там, над очеретом, лункий вальс,
І в серці моїм, в тиші безліч радісних,
Живе простий дивовижний осінній каз.
Шевченко Наталка
Знову осінь крокує ніжно,
Листя шелестить, хитається вітром,
У торбині — вітру натягнені струни,
Пісні звучать, наші втіхи укриті димом.
Золото, червоне, брудно-жовте,
На картині свята — весь мир натхнення,
Нехай залишить осінь у серці,
Прості слова, спомин про відчуття!
Григоренко Алла
О, осінь! Ти покриваєш світ
М’яким хусткою тепла і смутку,
Вибігають діти, шукають світ,
Ветри розносять печалі й думки.
Кожен день тобі — книга нетлінна,
Вона, відкрита, веде до далека,
Квітнуть наші музи, ритми, дружина,
Згадаємо колись — твої дотики легкі.
Божик Іван
Над горами — сіра хмара,
У долинах – радість їй протистоїть.
Осінь своїм збірним дарам,
Вона входить у нас, дає надії повіт.
Доторкнемось до мчання митей,
Проблеми — не важливі на цій порі,
Листя падає, дарує всім успіх,
Як у руки обіймаймо цю стежину.
Литвиненко Катерина
Тепло днів ще вмирає,
Залишаючи в серці весняну вкус.
Ось осінь знову у димі співає,
Закутуючи ліс у чари смаку.
З жовтим, червоним, тихим букетом,
На роздоріжжях — спогади теплі,
Скрізь лунає затишна пісня,
Осінь розказує нам про мрії.
Зубків Олександр
Листя танцює, несеться вітром,
Смерека вітає — час не зупиняється.
Відчуваю в повітрі аромат мрії,
Усмішки осені — в ритмі, в забутті.
Золота палітра фарбує світанок,
Випромінює теплі спогади,
Тож радась, коли серце у ритмі,
Привітна осінь дивує всіх разом!
Малиновський Ярослав
Полотно неба — одяг осінній,
Зрілі плоди — в образах мрії.
Відчуваю розкіш ностальгії,
Наступ зими — в цю порадість тії.
В кожному кроці — походенька до блиску,
Там, де лунає пісня про тишу,
Осінь приносить у серце контрасти,
І в обіймах природи — нові ідеї.
Бобровська Аліна
Світає радість, осінь прийшла,
Листопад, що танцює з далека.
Тиха краса, у серці метелики,
Золото барв — ускладнена гра.
Залиште їх у спогадах про дні,
Коли світило гріло наші плечі,
Серце співає, в такт вітру ритм,
Осінь — час глибоких роздумів.
Кравець Святослав
Спалахи кольорів у глухих лісах,
Златисті плечі гілок відпочивають.
Тихо шепоче вітрець у мішках,
Взимку, як лад — мрії остають.
Серед звуків, в ароматах земля,
Безмірна щедрість осені завжди.
Лиш немов углиб неба, мить без мли,
Вона приносить нам простір з мрії.
Нечитайло Тетяна
Телек — осінь, щаслива пора,
Зі скрипучими кроками крокує,
Збирає в життя всі плоди добра,
Пісні про радість природа співає.
Гостра краса, запам’ятай живою,
Відграєш на гітарі, створюєш казку,
Ось тут залишаємо запам’ятання,
Світ осені — твоя найкраща мова.
Соляник Андрій
Жовтнева пора, широка гнучка,
Листя, немов яскраві нитки,
Вітер біжить — в руках твій нагрібок,
Ласка природи щедра, мов сонце птаха.
Тільки так, у ритмі, у співах,
Де осінь малює кольорові радісні сни,
Шлях в історії — за мрією чекає,
Ось мить, в ступені душі відчутті.
Кравченко Степан
Зверху — світло днів,
Внизу — танець листя,
Надалі — красива осінь,
Несучи свої мрії, кохання мистецтво.
Вітер шепоче про свій вік,
Про наші мрії і справжні,
Тож відправляймося скоріше
У глибину осінніх спогадів раси.
Сардак Тетяна
Сонце не гріє, але пестить,
Замикаючи осінній вальс у тіні.
Листопадові мелодії — у нашій уяві,
Завтра вітер з ними не забуде.
Ми, немов птахи, в небо літаємо,
Ту радість пустим по шляху розносимо,
У тихих кольорах вітри, осінь веде нас,
Стежимо за дивом, як навіки, з мром.
Воробйова Ганна
Тихо падає листя, сковує у замку,
Гроза осіннього вітру в’ється в тенетах.
Природа розповідає між крапель,
Краса зацвітає у спогадах знову.
Червоні затишні поля,
Вдихаючи останнє тепло,
У всьому готове серце звучить:
Осінь – наша друга весна з думками.
Боярська Лариса
За вікном літо прощається,
Смуток бездумного літа,
Золото жовтня малює безстрашно,
А осінь – шлях до нових митей.
Тихо шепоче, звучать акорди,
Вітри мов музику запускають,
Надають всім життя дари,
У серці — осіння радість обіймає.