Шевченко Тарас
Листя з дерев тихенько злітає,
Їхній шепіт, як ніжний голос,
Серце тріпоче, мрії з’биває,
На краю світу – моя колиска.
По дібровах гуляю у снах,
Де вода сріблиться, тінь пливе,
Високо в небі кричать журавлі,
І в душі вирує незнане тепле.
Франко Іван
На схилі гори, де вітер гомонить,
Квітка п’янка розкриває свою глибинь,
З серця рветься ніжний звук,
Наша любов у світлі зірок.
Слова, як зорі, в небі розсіваються,
Темрява ночі – надій сокровенних,
Любов жива, і в серці трепет є,
Слово тече, мов річка весняна.
Костенко Ліна
Ліричний вірш – мов дзеркало душі,
Він глибоко в серці кується,
В кожному слові – відчуття товариші,
Безодня натхнення, що світить, крутиться.
Сонце встає, розфарбовує радість,
В римах цветуть весняні луги,
Думка летить, щоб ніщо не зникло,
Ліричний вірш – це шлях до Неба.
Куліша Пантелеймон
Загадка весни на барвінкових лугах,
Вітер шепоче, на ньому мрії,
Слухай, як тече джерело в ріках,
Усе кохання, що є, мимолетно мріє.
В поезії – душа стражденна,
Словами малюю світ кришталевий,
Відчуваю стужу, палаю в натхненні,
Кожне слово – це тривога не випадкова.
Симоненко Vasyl
У глибині лісу, де спокій надійний,
Таврійський гай набирає звуків,
Майбутнє світу стає незрівнянним,
В узорах слів звучать ми, як в уміх.
Забудьте образи темряви сивої,
Вірші ллються, як воно буває,
Нехай у серці розцвітають ліленько,
Ліричний вірш – як тиша, що співає.
Козачок Олександр
Листя з осені – свідки пожежі,
Де натхнення мого голос привідчиня,
В римах збираю всі миті, що безмежні,
Кожен рядок – це моя рідна пісня.
Там, де захід сонця цілує гори,
Забуду свій біль, задаючи вітру,
У ліричних струнах лунають історії,
Вони закликають нас, таємниці криють.
Гончар Олесь
Під небом моїм, що зграє в вулах,
Слухаю співи лебедів у ріках,
Мрії мої пливуть, як тіні в сарафанах,
Це не просто слово, а життя у надіях.
Там, де щастя зерно проростає,
Поетичні рими бурлять у вітрах,
Ліричний вірш – це мій шлях до волі,
Кожен звук у всесвіті – наш спільний крик.
Тичина Павло
Пейзаж, що мрії малює фарбами,
В серці вогонь і холодний світ,
Ліричний вірш – мов виклик диханням,
Він завжди з нами, в глибині років.
Слова, як краплини води у росі,
Тануть тендітно, на дотик весни,
Кожен рядок – це пісня про щастя,
Ліричний вірш – наш дім, наше надійне місце.
Багряний Іван
Осінь вже стукає до врат,
Глянь, як безкрайні поля одягаються в барву,
Ліричний вірш – це натхнення обряд,
В тих стихах – вся любов, що горить наяву.
Там, де зірки мріють на склепіннях,
В серці моєму росте поезія,
Гучно лунає, мов пісня солов’їна,
І кожен вірш – це свята одіссея.
Сосюра Володимир
Лесами чистими веде дорога,
Де чекають вітри лунко з душою,
Ліричний вірш – це тиха розмова,
Між серцями, що янгол створив в строю.
То дзвінок у мрії, що в світі літають,
Ланцюг незримий у безмежжі тонкий,
Слова, як птахи, в небо злітають,
Вони, як вітри, в моїх думках.
Чуйко Марія
Як мистецтво, що розцвітає в словах,
Лірики ніжний дотик в мені,
Надія творить, а страх нехай спить,
Ліричний вірш – це наша родина на сні.
Кожен рядок, як зірка на небі,
Ривком несе, де мрії зберігають,
Там кохання моє обіймає,
Із серця народжується в моїх віршах.
Остапенко Ігор
У глибині лісу – мерехтіння,
Кожен пагін співає від радості,
Ліричний вірш – найчистіше блаженство,
Гармонія слів розкриває справжнє.
Ніхто не знає, що буде завтра,
Але звучать куплети у серці,
В них оживе кожна мить нашої втрати,
Ліричний вірш – на вічність до кінця.
Рудченко Віра
Скромні квіти в полі розцвітають,
Ніжності звуки у вербах знахо́вують,
Ліричний вірш – це віра у кохання,
Дивіться, як емоції в небі пурхають.
Слова, як промінчики у дощі,
Вони дарують світло тіням,
Тисячі сказок нам розповідають,
Ліричний вірш – найглибша пісня.
Зеров Микола
Світанок радісно в душу входить,
У лється серця – пошуки тиші,
Ліричний вірш – вогонь, що не гасне,
Він з нами завжди – у часи війни.
Там, де краса рухається у мріях,
Розквітне весна, і печаль зникне,
Зраджуючи серце добрими звуками,
Ліричний вірш творить світ доброчинним.
Лисенко Лариса
Знову у снах мені світять зірки,
Солодкий подих південного вечора,
Ліричний вірш – як зброя для любови,
У нім живе спогад, в нім звучить дорога.
Серце б’ється у ритмі натхнення,
Коханий сміх у білих снігах,
Поезія – моя спасенна песня,
Ліричний вірш – це лише про нас.
Левицький Михайло
На бурхливих ріках мрії пливуть,
Сонце палке заглядає мені в очі,
Ліричний вірш – це мить, де любов,
Забула про біди, про серце на крилах.
Глибокі думки мої в зоряні ночі,
Там катають світи, вплітаючи в час,
Ліричний вірш – це мій простір чарівний,
В ньому живе моя радість і страх.
Мартинович Олена
У тайзі, де вітер натягнув,
Стежки звиваються в замішанні слів,
Ліричний вірш – мій талісман, мій друг,
Він несе на численну радість в очах.
Промінь любові наповняє хвилини,
Там, де серце б’ється в ритмі весни,
Нехай вірші злітають в небесну синь,
Ліричний вірш дарує ніжності сини.
Бондаренко Ірина
Що краса життя в обіймах вітрів,
Де спогад розцвітає на синьому,
Ліричний вірш – як зоря, що пливе,
Важливий, немов кров у жилах, не згасне.
Співає серце, бо є кохання,
Мова любові в кожному слові,
Це якусь музику грає без тиші,
В ліричному вірші – життя мого скарби.