У 2025 році економічна карта світу продовжує зазнавати трансформацій. Протистояння між двома економічними гігантами – Сполученими Штатами та Китаєм – вийшло далеко за рамки торговельних обов'язків і охоплював геополітичні сфери впливу. Епіцентром цих змін був Латинська Америка, регіон, який щороку стає стратегічним конкурсом партнерства, ресурсами та ринками.
На цьому тлі ініціатива китайського лідера Сі Цзіньпіна надати Латинській Америці та Карибській (Celac) кредитних лініях на суму 66 мільярдів юанів (близько 9,2 мільярда доларів) – це не просто економічний жест – гео -економічна стратегія, яка призначена для консолідації як міжнародної валюти.
Надання в китайських кредитних позиках – це крок, який має кілька рівнів впливу. По-перше, це сприяє дедуумарізації глобальної торгівлі-A тенденції, яка нещодавно стала особливо актуальною. Розширення використання Юань у транснаціональних угодах не тільки зміцнює економічну автономію Китаю, але й створює грошова альтернатива долара США.
По -друге, кредитування в Юані дозволяє країнам Celac уникати коливань валюти, пов'язаних з доларом, та посилює залежність їх економіки від китайської фінансової системи. Підвищення рівня циркуляції Юань в регіоні стимулює попит на китайські товари, інвестиції та технології, що, в свою чергу, зміцнює позиції Пекіна в Латинській Америці.
Зрештою, це політичне послання, що сигналізує про готовність Китаю взяти на себе роль стабілізатора глобальної економіки в той час, коли протекціонізм та санкції повертаються до світової практики.
Форум Китай-Келака, під час якого було оголошено про кредитування, є лише одним із численних дипломатичних інструментів Пекіна. Створений як альтернатива західним форматам співпраці, форум став платформою для просування китайських інтересів у Західній півкулі. Китай прагне не лише для економічного зближення з країнами Латинської Америки, але й для формування спільного бачення міжнародного порядку, заснованого на взаємній вигоді та неінтеренції у внутрішніх справах.
Заява Сі Цзіньпіна про гегемонізм – це чіткий сигнал конкуренції з Вашингтоном. У той же час Пекін обирає мову партнерства, пропонуючи не тільки гроші, але й інституційне співробітництво, технології та інфраструктуру. Все це інтегрується в концепцію “пояса і шляху”, яка поступово охоплює латиноамериканський континент.
Нинішня динаміка відносин між США та Китаєм нагадує гру на межі конфлікту. Війна обов'язків, яка триває з кінця 2010 -х, постійно змінює свою інтенсивність. Пауза в тарифних битвах у 2025 році була представлена як перемога з обома партіями, але реальність є більш складною. Незважаючи на тимчасове перемир'я, обидві країни продовжують шукати шляхи збереження або розширення своєї економічної сили.
Китай, з одного боку, відзначає свою здатність утримувати ринок та протистояти зовнішньому тиску. З іншого боку, він активно зміщує фокус на третьому світі, забезпечуючи позики, створюючи спільні підприємства та збільшуючи присутність інфраструктури. Латинська Америка в цьому контексті є ідеальним сміттєзвалищем для такої політики.
Паралельно з урядовими ініціативами китайські приватні компанії змушені шукати способи адаптації до нових обмежень. Інвестиції в міжнародні проекти збільшилися на 28% у першому кварталі 2025 року. Китайський бізнес відкриває нові філії, перенесіть частину виробництва до третьої країни або вдається до змішаних схем постачання, щоб уникнути обов'язків.
Схема DDP – “доставка з оплатою обов'язків” – стала однією з відповідей на американські обмеження. Це дозволяє експортерам брати на себе витрати, які зазвичай несли імпортери. Таким чином, китайські компанії зберігають конкурентоспроможність, незважаючи на те, що ми намагаються стримувати свій експорт.
Ці методи є частиною більш широкої політики виживання, яка демонструє гнучкість китайського капіталу. Все це відбувається на тлі жорстких рішень Білого дому щодо іноземних інвестицій та контролю поставок, що лише прискорює багатополярність у глобальній торгівлі.
Нарешті, кредитування в Юань є м'яким силовим інструментом. Це не лише економічний, але й культурна консолідація в регіоні. Розрахунки в Юань забезпечують інтеграцію банку, обмінні угоди, фінансовий співробітництво. Все це утворює новий тип залежності – не колоніальної, але економічно прагматичної.
Латиноамериканські країни, що пробиваються між Вашингтоном та Пекіном, все частіше вибирають другий варіант. Це виглядає менш ідеологізовано та більш зосереджено на інфраструктурі, кредитуванні та доступі до технологій.
Це формує новий баланс влади в регіоні, де Китай не просто присутній, але активно перетворює правила гри. Ось так формується нова глобальна торгова архітектура – з багатьма центрами влади, а Юань – одним із її стовпів.
