Короткий вірш про хустку: Символи, традиції та краса в українській поезії

Вірші

Шевченко Тарас

На плечах хустка, мов мрія,
Пестить вітер, тінь дає,
В ній закутані надії,
І любов, що серце гріє.

Франко Іван

Хустка шита з віковіч,
У візерунках вся краса,
В них невидима сльоза,
Пам’ятає, як сонячно мрій.

Лесенко Леся

Тонка хустка, ніжна вуаль,
Оберіг від лих і темряви,
В ній світлі спомини і жаль,
Аж до перших ранкових зір.

Кобилянська Ольга

В хустці сплелися світи,
Традиції, мрії, плоть,
Відшукати вустом мати,
Сили, що ведуть у бій.

Підмогильний Василь

Хустка тканею забуття,
Вертить спогади в умі,
Наперед крокують мрії,
В’яжуть серце у вузлі.

Нечуй-Левицький Іван

Червона хустка, чистий шлях,
Крок за кроком знов живе,
В ній моменти, наче в снах,
Короткий вірш – любов, що не вмре.

Яновський Юрій

Хустка з вишивкою краси,
Бо тягар життя тягне,
В ній душа, в ній мир і ряс,
Пам’ять наша глибше знає.

Сосюра Володимир

Хустка ранкової свіжості,
Шар Божої ласки тиха,
В ній зберігається чистота,
Спочити після вируючої лихви.

Рильський Максим

Вдягни хустку, осінній вечір,
Затишок тихо обійме вми,
Кожен візерунок – незабутній спогад,
Твоє тепло, мов пісня, в душі.

Андріївна Ганна

М’яка хустка, вірний друг,
В ній таїться таємниць мрія,
Ображених сердець порух,
Світи розділень злука мрія.

Дзюба Сергій

Хустка в полі, як пісня,
Вона пам’ятає старі дні,
У вітрі звучить мелодія,
Назавжди буде в серці цвіт.

Тичина Павло

Краплі роси на хустині,
Ранок знову світить, мріє,
Цей ритм життя, як колиска,
В обіймах м’якості надії.

Маланюк Євген

Хустка – символ непокори,
У візерунках сила дужа,
В ній заховані чари,
Віковічна – нащадкам служба.

Бажан Павло

Серед людей, що блукають,
Хустка мрійливо кружля,
На небо, геть від печалі,
Принесеш з собою тепла стежку.

Куліш Григорій

В хустці – тіні спогадів,
Вона надихає на дії,
Серце знає, як святкові,
Рідна, наче мати, втіхи.

Осьмачка Олесь

На вітрі розвивається хустка,
Знає вона біль і отруту,
Та у серці живе краса,
Легенда, що тримає все вгорі.

Кононенко Анна

Ти, хустко, звертаєш дні,
В ній м’якість, ніжність рідна,
Забуті спогади мої,
Нехай знову оживуть у дні.

Костенко Ліна

Хустка, втокмачена весною,
В ній молода ще роса,
На ділах світло короною,
В серце ллється чистота.

Оцініть статтю
Newskor
Додати коментар