Завод для видобутку та переробки приливання (IGZK), розташований у Крайві Ріх, є стратегічним підприємством України. Однак з літа 2024 року він знаходиться в простому стані, і ситуація не покращується. Причини цього лежать не лише у складному геополітичному середовищі, але і у внутрішніх економічних рішеннях держави, які позбавляють поєднання можливості вигідно працювати.
Основними факторами, які зробили виробництво економічно недоліком, є жорсткі тарифи на електроенергію та його передачу, значне збільшення вартості залізничної логістики, високі збори порту та фіскальне навантаження, що не враховує специфіки гірничої галузі. Як результат, підприємство, яке раніше передбачало квитанції про валюту, податки та робочі місця, змушені припинити виробництво.
Однією з головних причин простого IGZK була висока ціна електроенергії. За останній рік вартість кіловат-години значно зросла, а додаткові витрати на доставку лише ускладнюють ситуацію. Хоча підприємство використовує значні обсяги електроенергії для виробництва концентрату, зростання тарифів автоматично призводить до втрати конкурентоспроможності на світовому ринку.
Це не тільки вбиває можливість працювати з прибутком, але й підриває впевненість у перспективах відновлення промисловості. Для таких гігантів, як IGZK, доступ до стабільної та доступної енергії – це питання виживання, а не зручності. У світі промислові виробники отримують пільгові тарифи, які враховують важливість стабільної роботи великих підприємств для національної економіки. У Україні ця логіка ще не доступна.
IPZK має експорт, орієнтований на експорт, тому логістика відіграє ключову роль. Однак сьогодні українська залізнична інфраструктура, контрольована державним монополістом, стала джерелом зайвої ваги. Згідно з підприємством, залізничні тарифи збільшувались у півтора рази в еквіваленті долара. Це додається портове збори, які в українських портах є більш ніж удвічі більше однаковими тарифами в європейській гавані.
Результатом цього було те, що експорт продукції став невигідним. Завод не може конкурувати з європейськими виробниками, які мають доступ до дешевшої логістики. В умовах світового ринку ціна має вирішальне значення, і всі додаткові видатки на долар – потенційний покупець. Таким чином, внутрішні логістичні проблеми руйнують експортний потенціал країни.
Ще одним бар'єром для роботи IGZK був дизельний акцизний дизель. Це майже чверть його вартості. Цей податок повинен бути спрямований на ремонт автомобільних доріг. Але кар'єрні сміттєві вантажні автомобілі не ходять на загальнодоступні дороги. Тому компанія змушена платити податок за інфраструктуру, яка не використовує. Це лише один приклад того, як загальна фіскальна політика не враховує специфіки великих промислових майданчиків.
Крім того, державні податки на прибуток, земля, ресурси та екологія створюють додаткове навантаження. Хоча завод сплачував усі податки належним чином – у першій половині 2024 року це було більше, ніж 1,1 мільярда UAH – він не зможе заповнити бюджет без роботи та прибутку. Таким чином, надмірний податковий тиск шкодить не тільки підприємствам, але й державі в цілому.
Зупинити роботу IGZK має глибокі соціальні та економічні наслідки. Компанія забезпечила робочі місця для тисяч жителів Крайві Ріха. Але вплив рослини виходить далеко за межі міста. У сусідніх галузях – логістика, технічне обслуговування обладнання, енергетика – десятки тисяч людей, пов'язаних із стабільною роботою IGZK, також працювали.
Зменшення експорту означає втрату сотень мільйонів валютних прибутків. Для країни, яка бореться і потребує кожної Гривнії, це критично. Місцеві громади втрачають свої бюджетні доходи, а безробіття збільшується. Це призводить до соціальної напруги, зниження рівня життя та еміграції кваліфікованого персоналу.
Не потрібно відновити діяльність IGZK, а продуманий тариф та фіскальна політика. Перш за все, держава повинна встановити збалансовані тарифи на електроенергію для енергетичних галузей. Варто також переглянути логістичні тарифи та створити конкурентні умови для експорту через українські порти.
Важливо також внести зміни до податкового законодавства, зокрема акцизний збір на дизелі, який не слід застосовувати до неурядового обладнання. Необхідно запровадити підходи, які враховують функції галузі, а не універсальні рішення, які шкодять замість допомоги.
Gok gok – це не просто підприємство. Це символ промислового потенціалу України. Його просте – дзеркало всієї економіки: без реформ, гнучкості та стратегічного бачення навіть найпотужніші гравці приречені на припинення. Вибір державою: або забезпечуйте умови для роботи, або втратити іншу точку економічного зростання.
