Шевченко Тарас
На камені з написом простим,
Спочила душа вічно жива,
Тут погляне з небес моїм віршам,
Слова, як зірки — навіки в новинах.
Франко Іван
Тут, під кам’яним небом сльози,
Спочила людина світла,
У серцях для неї — думки без форми,
Творче слово в нас — її мета.
Кобилянська Ольга
У тіні старого дуба спочиває,
Душа, що щастя шукала завжди,
Вітер шепоче, що мрії не вмирають,
Пам’ять про неї — в кожній рідній сторінці.
Оксана Забужко
Серед полів, де квітка не тліє,
Тут я лягаю, нікому не трачу.
Для всіх же залишаю натхнення,
Відчуй мій подих, коли є печаль у піснях.
Голобородько Василь
Пам’ятник — перехрестя доль,
Тут не забуть про свої сліди.
Слова на камені — як душа,
Життя — це пам’ять, на щастя чекає.
Симоненко Василь
О, ти, хто прийдеш зимою в свято,
Не забувай про серце моє,
Я тут, хай на грунті безсмертності,
Я — твоя тінь, я — твій біль в строфах.
Ліна Костенко
Цей хрест — це не кінець, а новий старт,
Листочки пам’яті в траві ростуть,
Обіймаю світ, хоч спочив холод,
Від мене лишилися слова, живі вдруге.
Тичина Павло
Цей камінь тільки вигляд, усередині — світло,
Спочив я в глибині думок безмежно,
Слухай, як у щирості плачуть
Серця мого радості та туги.
Стефаник Василь
Тут, на цій землі, де стало моє серце,
Всі тривоги забрати — в заграві вечіра,
Мої рядки — це ряд мрій з простору,
На цій стежині зберігаю світ без краю.
Надсоня Леся
Красива квітка, що шепоче вітрам,
Тут, де спочиває мій вік світлий,
Пам’ять про мене в твоїх устах,
Я — голос рідної землі, що закрита неба шатами.
Вишня Микола
На камені в сивині літ,
Забуття — мій вік і спогад,
В розквіті весни знову зідку,
У дні, що несуть цю пісню в народ.
Пулініч Андрій
Життя зовсім інше, та я тут залишусь,
Цей камінь — доказ, що я не звільнюсь.
У полях, де мрії й душа розцвітають,
Після мене боротьба лише починається.
Багрянцев Олексій
На цій землі відходять дні,
Тут камені вкриті зеленню трав,
Кожен з нас — як цвіт на мить,
Тож розквітаймо в серці, а не в прав.
Кравченко Тетяна
Де спочила вітрина мого часу,
Тут — епітафія для мого життя,
Кожен рядок — цвіте, не підвладний,
Моя пам’ять буде жити завжди.
Громовська Надія
Спочиває серце на цьому місці,
Вічна епітафія в словах,
Не забути мені — у небесному пориві,
Заради всіх нас, що тут розцвіли знову.
Левицький Іван
Під небом, я — сонце тихе,
Спочила в спокої часів років,
На цьому камені — запис мій,
Я не забутий, я в кожному дню.
Коцюбинський Михайло
Залишаю на землі свою тривогу,
Епітафію плекати я буду.
Тут живе радість, що неугасима,
Нехай чоловіки передадуть цю свідому.
Боксюк Василь
У пам’яті наших спогадів цвіте,
Цей камінь — свідок всіх наших мрій,
Завжди в серці, ніколи не втрачу,
Я — частка твоєї душі в рядках простих.