Коваленко Олена
На розі серця, тихо квітнуть,
Васильки з нежністю блакитні.
Вони мовляв про почуття,
І про любов, що в серці співа.
В наших обіймах, в тиші ночі,
Васильки шепочуть давно.
Про мрії, ніжність й кохання,
Владного щастя полотно.
Шевченко Андрій
Васильки — це не просто цвіт,
Це спогади, це дотик рук.
У кожній пелюстці мрій лелека,
І кожна крапелька — це звук.
Трепетні ночі, теплота,
Васильки, мов серця стукіт.
Вони в віршах живуть і дихають,
Про кохання тихо говорить.
Лавренюк Марія
Васильки з синім відтінком,
Зберігають спогад із лиця.
Вони для нас — інтимна кніжка,
Де б’ється серце в таємниці.
Кожна квітка про тебе знає,
Твої мрії, страхи, бажання.
Васильки у вірші зростають,
Нас об’єднують в одну імперію.
Петриченко Ігор
Тихо цвітуть в траві васильки,
Ніби шепчуть про світ без жалю.
В досвіді наших щирих мить,
Васильки — це нитка дотиків, не гіркота.
Кожен рядок — це повернення,
Обійми, чисті, ночі снів.
Васильки дарують натхнення,
В серцях наших живуть дотепер.
Грищук Тамара
Синьо-жовтими мріями світять,
Васильки — незабутній знак.
В часи любовної й болісної сповіді,
В серці — відлуння стуків.
Вірш їх заповняє щастям,
У кожній краплі — таємниця.
Васильки — це наша пристрасть,
Покриті квітковою мистецькою білицою.
Романенко Павло
Васильки цвітуть у сюжети,
Зображаючи нам емоції.
В кожному слові — безмежні світи,
Інтимі зізнання, бездонні безповоротні.
На ладонях ніжність кружляє,
Серце тріпоче, спогад пільнує.
Васильки у вірші радісно сяють,
Заклик до любови, що ніколи не стане.
Іваненко Катерина
Васильки на тлі любові,
Немов проміння у день ясний.
Вони несуть у своїй основі
Тепло домашнього утішного сну.
В кожній пелюстці — відгомін,
Тихий шепіт незабутніх мов.
Васильки — це казка про мрії,
І поезія — пропуск у світ любов.
Кравченко Олексій
О, васильки, заспівайте,
Вірші — пісні у серці моїм.
Спогади, де наші бажання
Зливаються в синьому потоці.
Васильки мовчать, але знають,
Кожен рядок — то поетичний крик.
Любов у них завжди палає,
Це інтимна лірика, істини зворот.
Зінченко Наталія
З маленьких паперових снів
Васильки ллють ляльковий стиль.
Там де сяйво, де серця звуки,
Відгук волі, ніжних спроб.
Вони вбирають таємниці
Весь той м’який, приязний дотик.
Васильки в вірші зігрівають,
І інтимна лірика звучить.
Тищенко Сергій
На березі думок цвітуть,
Васильки — як судини мрій.
Вони в поезії ллються,
Зберігаючи спогади краси.
Закутані в музику сердець,
Васильки шепочуть про нас двох.
Це інтимність — у ніжності малюнок,
Вираз глибокий кохання у вірші.
Бондаренко Дарина
Васильки, ви — маленькі спогади,
І вітри, що несуть тепло.
В кожному варіанті зумовлюєте
Знайомі таємниці свого часу.
Поетичні, ніжні, як прошу,
Васильки в серці палітри.
Кожен рядок здригається,
З любов’ю безмежного шляху.
Лобанов Олександр
Танцюють васильки в траві,
Шепочучи про ніжність їх.
Вірші — це пісня, це блакить,
В серцях цих квітів живе любов.
Неонове світло в снах,
Васильки, мрії, спогади з дитинства.
Це інтимна лірика, що літає,
На крилах щастя, мітингах літа.
Гончаренко Інна
Васильки, чому так в’януть
На узліссі, на мірах душі?
В їхньому п’янкому звучанні
Інтимний вірш розквітає до мрій.
Кожне слово — це світанок,
Що чекає на ушанування.
Васильки, кохання без рану,
На листках шепочуть про любов уваги.
Савченко Артем
Васильки — це емоцій струни,
Коти, що м’яко ніжать серце.
В кожному рядку щастя клюнуть,
Мов турбота на мить за безмежжя.
Це інтимне зізнання — в думках,
У світі де рухають практики.
Васильки в творчості душі,
Це лірика — до сонця кроки.
Степаненко Оксана
Васильки — безсмертні квітки,
Вони в моїх думках живуть.
Про таємниці мого серця
І про все, що досі чекає.
З любов’ю до ночі росяних сліз,
Васильки в поезії черпають.
Це інтимна лірика — злиття,
Спогадів тепло, що вічно кохають.
Чубенко Вадим
Квіти васильків — безцінні,
Грім у душі, що звучить завжди.
На обрії стежок неначе б’ють
І серце вмирає не від самотності.
Інтимності теплом пронизані,
Васильки в віршах дарують.
Це одухотворений світ,
Де закохані серця милують.
Писаренко Віра
Васильки, як мрії, невловимі,
Вони витають у повітрі.
Поезія, в якій душа живе,
Вона залишає нас подихати.
Кожен рядок — ніжність квітки,
Васильки шепочуть у тиші.
Це інтимна лірика, кохання,
Що ніколи не зникне в спогадах.
Мельник Євген
У розквіті васильків ночей
В пухнастих снах плетуться обійми.
У рядках — музика кохання,
Що змушує серце танцювати, мов кайдани.
Васильки, традиційні як спогад,
Вірші, мов радість, де ти й я.
Це інтим, це таємниці,
В кожному краплі — образ нашого дива.
Руденко Лілія
Васильки, скільки в вас історій
Про спогади, про спонтанність.
В поезії втане нас мить,
І в серці розквітне палкість.
Коли душа відчуває близькість,
Васильки заповнять уяву.
Цей інтим у ніжності звук
Розквітає, як нове розтаному.
Ці поезії підкреслюють, наскільки важливими можуть бути як васильки, так і інтимна лірика у відображенні глибини почуттів.