У кожній родині рано чи пізно постає питання: як краще доглядати за літньою мамою, дідусем після інсульту чи бабусею, яка важко самостійно ходить. Спочатку кожен намагається впоратися сам. У цьому бере участь увесь сімейний клан: хтось готує, хтось купує ліки, хтось сидить уночі біля ліжка, бо бабуся знову забула, де вона, і мало не впала, намагаючись «піти додому».
І в якийсь момент родина починає розуміти: самі вже не впораються. І справа не в небажанні – а в тому, що для якісного догляду потрібні знання, витримка, постійна присутність і… здоров’я, якого не вистачає й самим доглядачам.
«Ми фізично не впоралися» – це історія Олени та її мами
Олена – молода мама двох дітей, яка тривалий час намагалася поєднувати виховання дітей, роботу та догляд за 78-річною мамою, яка перенесла інсульт. Спочатку здавалося, що все під контролем: підгузки, дієтичне харчування, щоденні зарядки для відновлення моторики.
«Але насправді це мене з’їдало. Я не спала нормально місяцями, боялася від мами відійти навіть на півгодини. Ми всі були на межі. І тоді я вирішила піти в будинок престарілих».
Олена вибрала пансіонат для людей похилого віку за спеціальністю реабілітація після інсульту. «Через кілька тижнів я побачив результат, якого ми не змогли б досягти самостійно за три місяці: мама знову почала самостійно їсти, більше розмовляти, навіть жартувати».
Професійний догляд – це не тільки гігієна та ліки
Багато хто вважає, що найняти людину або посадити бабусю будинок престарілих це «здати» родича. Насправді все навпаки. Приватні пансіонати для людей похилого віку вже давно перестали бути тими місцями, які показують у кіно – сірими, холодними, з байдужим персоналом. Сучасні заклади – це часто затишні будиночки з індивідуальним підходом, де дотримуються режиму, готують здорову їжу, працюють з підопічними фізично та емоційно.
Коли людина прикута до ліжка або має деменцію, потрібен цілодобовий моніторинг. Чи може будь-яка сім'я забезпечити цілодобову присутність людини зі стажем? Хтось із нас має медичні знання, щоб вчасно помітити проблеми з тиском, набряки чи ознаки запалення? Чи знаємо ми, як вибрати протипролежневий матрац або вибрати дієту для діабетика?
«Ми навіть не підозрювали, що це буде так по-людськи», — досвід родини Ігоря
Коли дід Ігор почав плутати день і ніч, виходити серед ночі босоніж, уся родина зрозуміла, що це не просто «старість», а недоумство. Ігор злякався: «Як пояснити людині, що вона змушена жити далеко від дому?» Але побувавши в кількох пансіонатах, сім'я зупинилася на одному, де були спеціалісти з когнітивних розладів.
«Дідусь швидко звик. Там його кликали на «ти», запрошували на спільне чаювання, водили гуляти. Він знову почав посміхатися, і ми нарешті почали спати».
Чому це не сором, а прояв любові
Перш за все, важливо розуміти: довірити кохану людину професіоналам не означає відмовитися від неї. Це означає розумно піклуватися. Це означає визнати свої обмеження та зробити вибір на користь безпеки, стабільності, комфорту та гідності життя коханої людини.
Як показує досвід багатьох сімей, після рішення поселити в будинок-інтернат для людей похилого віку стосунки з літнім родичем навіть покращуються. Тому що ви більше не сваритеся через втому, ви не почуваєтеся винними через те, що пропустили прийом ліків — замість цього ви приходите в гості з фруктами та посмішкою.
І трохи про себе…
Якщо ви дочитали до цього місця і впізнали себе, знайте, що ви не самотні. Щороку тисячі сімей в Україні проходять один і той же шлях: від спроби «все зробити самі» до розуміння того, що підтримка професіоналів – це найвищий рівень турботи. Це нормально. Це правильно.
Іноді найкраща допомога — це не сидіти вночі поруч із коханою людиною, а надати йому професійну турботу, а собі — сили бути поруч емоційно.
