Ткаченко Андрій
Якщо вірш – це подих ночі,
Тиха музика зірок,
Він у серці моєму очі,
Слово гарне, мов ковток.
У криштале думок пливе,
Вітер нюхом щастя гуде,
Все, що в світі ми любимо,
В вірші вміститься, завжди.
Гнатенко Олена
Якщо вірш – це світло ранку,
Що сходить з кожним новим днем,
У нім життя, натхнення танку,
І серце каже: «Я твоє!».
В словах знайду я свою силу,
І в спогадах мрії зростуть,
Вони, мов птахи, в небі мчать,
Бо вірш – це те, що завжди буде.
Бондаренко Василь
Якщо вірш – це крила мрій,
Що здіймаються над всім,
Летять на зустріч світлій днесь,
Де сотні зірок у темряві.
Там, де сумніви відходять,
І надія народжує пісню,
Вірш мій – це дотик до зірок,
Він вічний, як любов до рідної неньки.
Ковальчук Світлана
Якщо вірш – то серця ритм,
Що стукає в долонях людей,
Він в метафорах, ніжно, чітко,
Відкриває душу, мов двері.
Усю тугу ночами шепоче,
Він спомини гіркі увінчує,
Вірш з любов’ю, чисто в ритмах,
Шепоче, мов квіти пробуджує.
Лисенко Роман
Якщо вірш – то хвиля в морі,
То непокірний порив вітру,
Він гідно вносить у гори
Незабутню, щиру мету.
Словами малює мою істину,
Пропускаючи через ритм серця,
До нас приходять знову вірші
Загадкової, вічної Країни.
Семененко Катерина
Якщо вірш – це пісня мрій,
То я літаю в небесах,
У ньому комета моїх ідей,
Спочиває на краю вірша.
З римами, що на крилах слів,
Врожай думок в моїй душі,
Вірш дає мені світло-сенс,
Відкриває всесвіт, що не зник.
Тарасенко Іван
Якщо вірш – це коло доброти,
Що об’єднує всіх нас у свято,
Він, наче ліхтар, у темряві,
Світила мрії не згасне ніколи.
Він обійме, пажитя пахне,
Зібраної полоненої мрії,
Вірш – це акт, він з серця в нас,
Де живе невичерпне щастя.
Яковенко Лілія
Якщо вірш – це пахощі весни,
То в них співають бджоли й вітер,
Встеляють серце мрійні стежки,
Де ніжність пахне, мов окріп.
Вірш – це звуки, рожеві світи,
Він у душі нашої живе,
І в кожній ноті, так м’яко ллється,
Щастя пісня на крилі літа.
Шевченко Микола
Якщо вірш – це промені надії,
То я збираю їх у собі,
Відкриваю горизонти мрії,
Долоньки обвиваючи мости.
Вони сплітаються в другу сутність,
Де пам’ять шепоче про щастя,
Вірш несе у світло безмежність,
І в ньому – моя вічність.
Пономаренко Юлія
Якщо вірш – це мова душі,
Що співає про радості й сльози,
Він відбиває наші бажання,
Як крапля в річці, в безмежні рози.
Слова в ньому, як зірки на небі,
Ведуть нас до мрій у майбутнє,
Для кожного вірш – острівець спокою,
Де живе любов і вірне щастя.
Гуменюк Сергій
Якщо вірш – це мрії полотна,
Там фарби свої все полум’я,
У домі слова, як квітка весняна,
Посмішка долає уте на дно.
Ритми пульсують, як золота
Симфонія серця, що все знає,
Вірш нам веде через лиха і ступи,
До щастя, що в душах розцвітає.
Корчевний Олександр
Якщо вірш – це хвиля натхнення,
Що б’ється в берегах моїх думок,
У ньому криється все, що відчуваю,
І в серці вирує настрою потік.
Він з’являється тоді, коли тихо,
І світанок дихає теплом,
У вірші розкривається світло,
Де немає жодних меж і обмов.
Руденко Віта
Якщо вірш – це кольорові сни,
Що малюють радість на вустах,
Він мчить у небесах невагомо,
На крилах спогадів та сміху.
Слова пронзають, немов стріли,
В серці звучать, як мова зірок,
Вірш стає моїм вірним другом,
Що веде в світ, де кохаємо на свій страх.
Левченко Артем
Якщо вірш – це мандрівка в часі,
Тоді поринемо у натхнення,
Згадаєм все, що було при нас,
І знищимо всі сумніває втілення.
Вірш – це шепіт ностальгії,
Який повертає у травневі дні,
Де цвітуть квіти і сяє світло,
І піднімає настрій, як ворота.
Соляренко Лариса
Якщо вірш – це майстерня слова,
Де створюється диво, надія,
В ньому переплітаються луки,
І простягається крила ввігнуття.
Вірш – це дар, що в рух приводять,
Серце співає під мелодії канун,
Вмить відкрито вірити в сьогодні,
Завдяки йому – у нас новий день.
Ященко Вадим
Якщо вірш – це чистий потік,
Що несе нас попереду,
Він колись, як морський облік,
Огорне себе міріадами слів.
Вони розкривають таємниці,
Що в душі нас живлять,
Вірш – це те, чому серце радіє,
Він у спогадах залишився.
Костенко Дарина
Якщо вірш – це дотик віри,
Тоді на що ми можемо сподіватись?
З вдячністю за всіх любові,
Ми віршами обвиваємось.
Коли світ перестає здаватися сірим,
І надія починає палахкотіти,
Вірші завжди будуть з нами,
Щоб давати світло, коли темно.