Шевченко Тарас
Місто, де спогади живуть,
Вулиці, закутані в тінь,
Там світло зірок уночі
Замикає в обіймах досвіт.
По мостах шепочуть дні,
Там усмішки, мов луни,
Вітри, що десь далеченько
Провадять у нові часи.
Франко Іван
У серці місто мого краю,
З небом синім, як жива мрія,
Кожен будинок, кожен кут —
Це ті місця, де сонце гріє.
У звуках гудків, у собі,
Я чую пісні старовини,
Вулиці стосуються мрій,
Загублених у вічній тіні.
Лис Михайло
Кудись веде стара дорога,
Сотні кроків, гомін, човен,
Та місто, що піснями диха,
Воно всередині — мов спогад.
Серце б’ється в ритм руті,
Лише один спогад лишається,
Місто віршів живе в душі,
Відкидає темряву свята.
Коцюбинський Михайло
Місто моє, свяще, живе,
Твої вулиці, мов ріки,
Лине у вітрах твій глас,
Ти — моє серце, моя втіха.
Гарні оповідки ти шепчеш,
Славу свого краю несеш,
Місто, де стежки розпускаються,
І кожен день — нове чудо.
Багряний Андрій
Варто прокидатися знов,
Де міражі на гігантських стінах,
Кольори з ранкових нив,
Моє місто — як багряна пінга.
Ниють стіни від слів і сміху,
Так навколо — життя безсмертне,
Лише один крок — і тут,
Де твої мрії оживуть.
Винниченко Володимир
Пройдемось вулицями ночі,
Де програє гомін старих домів,
Місто, як мрія, живе,
В його глибині — вселенські дні.
Кожен тротуар — це загадка,
Сонце малює історії,
Вирушаю в пошуках слів,
Що місто розкриває з зорями.
Ольжич Олег
Місто плине, мов струна,
В ритмі серця, в темряві снів,
Вдовзі зустрінемось знову,
Коли зазвук закрутить дні.
Твоїм простором заповнене,
Вікна світлом палають,
Місто, що завжди чекає,
Де мрії в кольорах сяють.
Симоненко Василь
Стежками юності йду,
Місто, мій скарб, моя тінь.
Тут теплоту пам’яті несу,
У серці, що б’ється сповна.
Твої вітри — то пісні,
Що шепочуть смутну правду,
Місто, де щастя і біль
Крізь літературу проступають.
Рильський Максим
Місто, як симфонія слів,
Звуки, що в часах мліють,
Тут кожен камінь вістями гримить,
І мрії наші співають.
Сонце сходить на дахах,
Ті маленькі обійми —
Вони надувають крила,
Де живе любов і щастя.
Нечуй-Левицький Іван
Де мури зустрічають зірки,
В піснях місто моє гуде,
Спогади, як зоряне небо,
В серці моїм — нові мечі.
Йду вулицями живого,
Слухаю шум душі,
Місто бере під свої крила
Всі теплі мої стежки.
Шумилова Ірина
Місто спить під крилом ночі,
Сни мої, як вогні ліхтарів,
Ті вулиці поглинуть в спокій,
Де не втихає хвиля слів.
Простір, що в цвіту росте,
Серце б’ється в ритмі днів,
Твої краєвиди і мрії
В серці моїм завжди живі.
Тичина Павло
Встоять мостами мрії,
Вдень і вночі, в тіні слів,
Місто, де свято живе,
Летючі обійми століть.
Слова, як потоки, плинуть,
Кожен крок — новий фронт,
Тут дитинство знову злітає,
Де крізь нетрі — новий світ.
Куліш Григорій
В моєму серці — вулички вільні,
Місто, що в пам’яті ніколи
Не розвіється в тіні снів,
Де життя моє протікає.
В рими старих легенд,
Мальовнича простота,
Твоїм шепотом в огні
Співає знову любовю.
Мандзюк Микола
Серед цих вулиць педантій,
Світ надій, маленький радість,
Місто мою любить душу,
Виходить з хмар все життя.
Шепіт вітру чути в нас,
Там, де спогади літають,
Твої стежки ведуть до зірок,
Де надія ніколи не вмирає.
Сосюра Володимир
Місто зі спогадів сон,
Як серце б’ється у ритмі,
Тіні, що сміються, танцюють,
В камінні струни любви.
Цей світ — вічно новий,
Погляди нам шепочуть,
Ти, місто, вбираєш нас,
Кожен день — новий траєкторій.
Забужко Оксана
Кожен ранок — нове казкове,
Тепло в тінях старих стін,
Місто, де мрії найсокровенніші,
Де викристалізовуються дні.
Ти — мій друг, мій провідник,
В твоїх просторах — світло гомін,
Я вірші пишу, струни знаю,
Твої хвилі завжди такі живі.
Грінченко Борис
Виступ на радість і печаль,
Місто, що в століття вмить,
Твої вулиці — пісні в полоні,
Кожен камінь — віршок короткий.
Ти мене займаєш у вірші,
Мої мрії — твоя краса,
Я чую відгомін душі,
Місто — моя затишна гнезда.
Васильченко Олександр
Чарівність містечка,
Совість стукає, м’яко снить,
Місто, що співає в серце,
Де з кожним днем нові світанки.
Твої контури вбивають спокій,
В кожному куті дихання снів,
Тут життя не мовчить у суті,
Плекає щасливі думки.
Дубровська Тетяна
Місто снує, як вечоровий
Спогад про загублені дні,
Тут кожен камінь говорить,
Він зберігає всі наші сни.
В побереговій мелодії,
Звуки лунають, немов ціна,
Місто — це пісня кохання,
Що ніколи не затихне в нас.