Італія, безсумнівно, є одним з найцікавіших і різноманітних напрямків для туризму. Тут можна покататися на лижах і позасмагати на пляжах, зануритися в 2000-літню історичну спадщину і скуштувати оригінальні страви. І цей список можна продовжувати.
Американка на ім’я Кет Сміт, яка багато років подорожувала світом і відвідала Італію вздовж і впоперек, у коментарі для Дзеркало розповіла про недооцінене місце, куди вона любить повертатися.
«Я подорожував від південного краю Апулії до північного кордону Австрії, роблячи багато зупинок по всій країні і навіть на Сардинії. Одним із моїх улюблених міст є Трієст. Хоча Трієст досі відносно невідомий за межами Італії, він потроху починає виходити зі своєї оболонки та отримує визнання, на яке заслуговує», — сказала Кет.
Трієст — місто на північному сході Італії, прямо на кордоні з колишньою югославською республікою Словенія. Найближчим знаменитим «сусідом» Трієста є переповнена туристами Венеція.
Трієст відносно невелике місто – близько 200 000 чоловік. Однак туристи даремно його недооцінюють, вважає Кат.
«Від архітектури до їжі та навіть місцевого діалекту Трієст не схожий на жодне інше місто Італії. Тут, блукаючи вулицями, ви відчуєте себе ближче до Відня, ніж до Риму. У пекарнях тістечка «Захер» стоять поруч із типовими круасанами (які тут називають бріош), а гуляш у меню часто подають разом із пастою», — каже мандрівник.
За словами американки, місцеві жителі, особливо старше покоління, схильні підкреслювати, що вони спочатку Трієст, а потім італійці. Це спадщина короткого періоду існування Вільної держави Трієст після Другої світової війни.
«Трієст побудований навколо води, і це те, що мені дуже подобається тут жити. Незалежно від пори року, ви побачите, як люди стікаються до моря чи узбережжя для щоденного ритуалу споглядання заходу сонця над Адріатикою. Здається, кожного, хто тут живе, так чи інакше тягне до води», — каже мандрівник.
Архітектура міста більше австрійська, ніж венеціанська чи римська, що також є наслідком тривалого перебування міста у складі Австро-Угорської імперії. Звідси походить так звана культура осмиці – тимчасовий сільський ярмарок-корчма, який працює кілька тижнів на рік. Фермери продають там власні продукти: вино, шинку, ковбаси, сир, яйця та інші місцеві продукти. Цю традицію Трієст перейняв у своїх сусідів-словенців, з якими колись співіснував в одній державі.
«Культура Osmica оживає влітку та навесні, коли численні «ресторани», що спеціалізуються на фермерських продуктах, відчиняють свої двері зі свіжим м’ясом, сирами та вином. Взимку головна площа міста, площа Уніта, наповнена святковим духом, наповнена різдвяними ялинками та вогнями», — каже Кет.
Інші історії завзятих мандрівників
Як писав УНІАН, досвідчений турист намагався бюджетно відвідати Гренландію, щоб перевірити, чи можна там взагалі побувати і не платити річну зарплату пересічного українця.
Також ми наводили історію ще одного мандрівника, який вирішив деякий час побути «цифровим кочівником» і жити за кордоном, працюючи віддалено. Досвід виявився неоднозначним.
Вас також можуть зацікавити новини:
- У Чехії сталося лобове зіткнення двох потягів: десятки постраждалих
- Ryanair скасовує всі рейси на Азорські острови, а Wizz Air додає нові маршрути з Польщі
- Яскраво та жваво: названо найкращі туристичні вулиці світу
