Українське село в облозі економічних реалій
Агро -індустріальний комплекс України завжди був підтримкою національної економіки. Румні чорні землі, сільськогосподарські традиції, відданість фермерів – все це створило потенціал, який дозволив українському аграрному експорту досягти європейських та світових ринків. Однак сьогодні цей сектор переживає найглибшу кризу в історії незалежності.
Згідно з даними, озвученими заступником народного Ніни Южаніна, сьогодні 56,3% підприємств у сферах агро -індустріальної складної роботи в збитках. Рік тому ця цифра становила 38,2%. Це означає збільшення кількості невигідних агропідприємств майже на 20 відсоткових пунктів – серйозний економічний сигнал, який вимагає негайної уваги на всіх рівнях управління.
Ключовим для аграрного сектору було призупинення режиму відмови від торгових віз з Європейським Союзом. Понад 52% сільськогосподарського експорту України потрапляє на країни ЄС, і втрата цього ринку стає покаранням для багатьох підприємств, особливо малих та середніх господарств, які не можуть швидко переорієнтуватися на інші райони.
Втрати сільськогосподарського сектору вже оцінюються в 3 мільярди євро щорічно. Однак бізнес -асоціації попереджають, що це лише попередні оцінки, і реальні показники можуть бути значно вищими, враховуючи ряд пов'язаних факторів, таких як логістичні витрати, митні бар'єри та мінливість світових цін на сільськогосподарську продукцію.
Європейський ринок закритий: що це означає для України
Європейський Союз, який нещодавно виступав надійним економічним партнером України, тепер поступово руйнує пільгові умови для нашого експорту. Причина – тиск з боку фермерського лобі в самих країнах ЄС, які вважають українську продукцію загрозою для внутрішніх ринків. Це створює справжній парадокс: замість того, щоб збільшити інтеграцію з Європою, український сільськогосподарський сектор стикається з новими обмеженнями, які можуть знищити досягнення останніх років.
Скасування мита -безперешкодної торгівлі означає не лише фінансові збитки. Це також зупинка інвестицій, втрата довіри міжнародних партнерів та стратегічне ослаблення сільських районів, які залежать від агропромислового виробництва. Проблема поглиблюється тим, що сьогодні сільськогосподарські підприємства не мають гарантій стабільності – переговори з Європейською комісією все ще тривають, а остаточне рішення щодо умов нового торгового режиму досі невідомо.
Більшість виробників, які зосереджувались на спеціалізованому експорті – зернові, олійні, молочні та м'ясні продукти, найбільше постраждали. Зрештою, вони втратили не тільки прибуток, але й логістичні маршрути, контракти, встановлені роками каналів продажів.
Село без майбутнього: наслідки для громад
Сільськогосподарський сектор – це не лише економіка, це соціальна основа для мільйонів українців. Втрати аграрії безпосередньо впливають на добробут сільських громад. Менший дохід означає зменшення робочих місць, припинення соціальних програм, зниження рівня життя. У багатьох регіонах це стало реальністю.
Амортизація роботи фермера, втрата перспектив розвитку, відтік молодих людей із сіл – все це формує порочне коло занепаду. У громадах Транскарпатії, Полтави, Херсона та інших регіонів реєструються масові випадки банкрутства ферм, заборгованість заробітної плати зростає, а проекти модернізації припиняються.
Фермери, які протягом багатьох років інвестували в розробку – оновлене обладнання, покращена якість продукції, вийшла на міжнародні ринки – сьогодні змушені продавати активи або шукати можливості подорожувати за кордон. І це загроза національній продовольчій безпеці.
Тому захист аграрного сектору є не лише економічною потребою, але й питанням збереження українського способу життя, корінням у традиції сільського господарства, праці на землі, громаді.
Що робити: способи підтримки та стратегії виживання
У нинішньому середовищі сільськогосподарська політика повинна різко змінюватися. Перш за все, потрібна пряма фінансова підтримка для малих та середніх землеробства. Це можуть бути як гранти, так і пільгові позики, податкові канікули, програми компенсації логістики. Держава повинна створити умови для підтримки аграрного потенціалу країни.
Друга – посилити дипломатичний тиск у переговорах з ЄС. Україна повинна довести, що підтримка сільськогосподарського експорту – це не лише економіка, але й елемент геополітичної стабільності.
